Трагедія може бути смішною - шведський режисер

Люди в усьому світі дуже схожі одне на одного. Це я й намагаюсь продемонструвати у своїх фільмах.

Про це каже шведський режисер Рой Андерссон. Провів майстер-клас для глядачів 11-го Одеського кінофестивалю. Проходив з 25 вересня до 3 жовтня у форматі онлайн, пише журнал "Країна".

"На екрані часто показую, що трагедія може бути смішною, - говорить Андерссон. - Сум може здаватися кумедним, веселим. І не обов'язково бути циніком, аби так вважати. Тут потрібне особливе почуття гумору.

Я великий фанат Бунюеля. Він знімав кіно про повсякденне життя, зокрема про церкву, віру. Завжди з гумористичним підтекстом. Це відповідає й моєму баченню. Жартувати про елементи повсякденності, на табуйовані теми – це цікаво. Свого часу переймався тим, що мене критикуватимуть, але нічого подібного не трапилось. Можливо, тому що Швеція – дуже толерантна країна. А до церкви у нас ставляться з долею іронії. Мене прийняли з моєю точкою зору, ніхто не став стигматизувати. Тому дуже радий, що досі успішно працюю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Треба працювати з режисерами, в яких гарний музичний смак - канадський композитор

У своїх роботах намагаюсь конденсувати, очищувати реальність у кадрі. Починав у неореалістичному стилі. Але одного дня відчув, що втомився й хочу займатись чимось іншим. Раптом побачив шлях виходу із творчої депресії. Мене почала надихати історія живопису, захотілося попрацювати з абстракцією. Саме так знайшов більш стилізований інструмент вираження своїх ідей.

Єдиний шлях досягти такої якості кіно й відобразити все потрібне - робота у студії. Намагався працювати й за межами. Але з'являється багато побічних ефектів, які можуть порушити фінальну картинку й завадити бажаному результату. Я ставлю на перше місце питання контролю – процесу роботи, побудови сцени, деталей. Також мені важливо зберігати близькість до живопису.

Не так вже й легко рік за роком знімати кіно. Особливо, коли є бажання зробити щось глибоке, важливе для людства, для буття загалом. Якби я хотів лише розважати, фільмував би значно більше (за 50 років режисерської кар'єри Андерссон створив шість повнометражних стрічок. – Gazeta.ua). Бергман зняв більш як 50 фільмів, але лише два з них прийнятні. Він дитячий, поверховий, штучний. Мене дивує, що його так сильно цінують.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справжнє мистецтво не має віку - продюсерка мультфільму "Віктор Робот"

Мені прикро, що молодим кінематографістам здається, що вони мають робити англомовні фільми. Я сам так не можу. Хочу знімати шведською через те, що це моя рідна мова.

Одразу як завершую роботу над стрічкою, впадаю в депресію. Маю відчуття порожнечі після кожної роботи. Мені здається, це питання екзистенційного засмучення. Навіть якщо ти зробиш щось успішне, то можеш бути щасливим, але й спустошеним водночас. Навіть не знаю, чи хочу зняти ще один фільм. Чи маю зараз достатньо сили для цього.

Режисери мають бути чесними, щирими. Мені здається, це найкраща порада, яку можна їм дати. А також не втрачати сил і рішучості. Берегти вогонь амбіції, який керував, коли ви тільки починали роботу".

На 11-му ОМКФ Рой Андерссон отримав почесний "Золотий дюк" за внесок у розвиток кіномистецтва. У межах фестивалю відбувся показ міні-ретроспективи його фільмографії, до якої увійшли стрічки "Шведська історія кохання", "Пісні з другого поверху" та "Про нескінченність".

Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 8 жовтня.

×