Учора на в урочищі Бичова біля райцентру Монастириська на Тернопільщині пройшов XIV фестиваль "Дзвони Лемківшини". Він почався у суботу і тривав два дні.
На фест прибули гості не тільки з усієї України, а й з Польші, Хорватії, Сербії, Росії, Болгарії, Канади, США та багатьох інших країн.
Цьогоріч уперше, крім дорослої, відкрили і дитячу сцену. Таким чином на додаток до традиційної ватри, без якої не минає жоден фестиваль, "розпалили" і дитячу "ватрочку". Через вогонь урочище Бичова давно отримало другу назву – Ватряне поле.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На лемківському фестивалі палили ватру та встановили хату-хижу
На відміну від звичайних веселих фестивалів, цей має і сумний підтекст. Лемки –етнічна група українців, примусово переселених із території Польші у тодішню УРСР у 1947 році. Та вони й досі зберегли свою говірку, пісні та звичаї.
Найвідомішими лемківськими висловами є "Цне мі ся за тобов, мій Лемківський краю" та "Витаме". Перший є девізом фестивалю, висить завжди над сценою і означає жаль за свою рідною стороною ("цне" перекладається " жаль"). А другий – це напис при вході до урочища, буквально – "Вітаємо".
На цьогорічному фестивалі священики освятили Хату гончара, побудовану за сприяння товариства Тернопільгаз. Вона стала сьомою в експозиції музею лемківської культури. А губернатор області Валентин Хоптян пообіцяв, шо скоро тут розпочнеться будівництво лемківської церкви. Мовляв, про це вдалося домовитися з єпископом Бучацьким Дмитром із УГКЦ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Монастириська став лемківським Єрусалимом
Попри 33-градусну спеку, на фестиваль приїжджали охочі і власним транспортом, і навіть наймали автобуси для великих груп. Поки на сцені співали і танцювали різноманітні колективи, люди ховалися під парасольками або ж розстеляли килимки прямо на траві під деревами.
"Я вперше на цьому фестивалі. Тут звідусіль музика лунає. На сцені одна, біля хатин із їжею з різних районів – інша. І вишиванку можна купити, і смачних оригінальних наїдків поїсти. Хоч у мене і нема лемківського коріння, я рада, що приїхала", - розповіла Gazeta.ua 20-річна Христина Горбач з Тернополя.
"Тут тисячі людей. Навіть більше, ніж на прощі у Зарваниці буває – там би стільки за раз не помістилося", - поділився враженнями 40-річний Микола Борко із Бучача.
3 
1
Коментарі