"Усе ваше життя — репетиція!" — кричить 77-річний режисер Микола Мащенко на каскадерів у київському парку "Відрадний". У побудованому там містечку козацької доби знімають останні епізоди фільму "Богдан Зиновій Хмельницький".
— Що за бєздарі! — гукає Мащенко до трьох піротехніків. Ті, не звертаючи уваги, копають саперними лопатками яму для міни.
— Усе, зйомка відміняється! — сердиться Мащенко, жбурляючи на траву червоний мегафон. Він у кросівках, чорних брюках і светрі, з-під якого визирає білий комір. Нервово ходить уздовж ставка, в якому цього року на Водохреще купався Віктор Ющенко.
— До нього зараз краще не підходити, — озивається директор "Мамаєвої слободи" Костянтин Олійник, 34 роки.
Він розповідає, що минулого року дві російські студії хотіли знімати тут фільм "Іван Сірко" і ще один — про батька Махна. Але вимагали, аби на майданчику не лунало жодного українського слова.
— Пропонували гроші, за які можна було б купити пристойну іномарку. Ми відмовили. Я їх спитав, чи вони хоч уявляють, що знімають? — презирливо каже Олійник.
Він у вишитій білим по білому сорочці та джинсах. У руках тримає рацію, по якій перемовляється з охоронцями слободи.
— Із "довженківців" я грошей не беру, — каже.
Ми стоїмо на містку. Із-за рогу вискакують двоє вершників. Біля них має вибухнути граната, після цього кіннотники впадуть. Гримери наклеюють на каскадерів вуса і оселедці. Мащенко хоче, аби козаки скакали через ставок. Олійник не погоджується, бо дно там укрите спеціальною плівкою — аби вода не йшла у ґрунт.
25-річний каскадер Павло Авілов одягає під козацький жупан хокейну захисну амуніцію.
— Я більше люблю трюкові бійки, — говорить, туго затягуючи пояс.
Підходить довговолосий козак зі штучною плямою крові на плечі. Це румунський актор Раві Сінхович, 39 років. Кілька років живе в Україні, заробляє епізодичними ролями в серіалах. За день актор масовки отримує 50 грн.
— З вашого костюмера треба зняти штани й добре відшмагати! — зауважує Олійник актору з довгою несправжньою бородою. Той в старій сорочці, дірявому солом"яному брилі та шкіряних постолах. — Хіба наші селяни так ходили?! Учора знімали приїзд гетьмана, а ніхто статистам не підказав, що треба хоч шапку зняти!
Із "довженківців" я грошей не беру
Над слободою лунає розпачливий зойк режисера: з"ясувалося, піротехніки використали на репетиціях увесь штучний дим. Олійник пропонує підпалити солому. Потім наказує своїм людям принести палиці, обмотані вимоченим у маслі ганчір"ям.
Піротехніки викопують канавку і закладають міну.
— Будеш підривати за моєю командою, — каже Мащенко.
Міна вибухає. Каскадери падають, але зарано.
Знімальна група мовчки дивиться на режисера.
— Усі вільні, — каже Мащенко меланхолійно і йде до машини. — Зйомки переносимо на середу.
Оператор Олександр Чорний, 50 років, любовно обнімає свою камеру.
Розповідає, що ця техніка — одна з найкращих у світі. Студії імені Довженка її подарувала держава. Коштує камера шість мільйонів гривень.
Зйомки фільму "Богдан Зиновій Хмельницький" розпочалися 2001-го. Спочатку планували створити 24 серії. Та Міністерство культури і туризму скоротило бюджет до чотирьох. Зрештою, залишили дві битви — під Берестечком і Збаражем. Двосерійну стрічку "Збараж" показали на фестивалі "Молодість" ще 2002-го.
— Перші кадри відзняли 2001 року — працювали 40 днів. Потім два роки стояли, а тоді п"ять днів знімали. Затим півтора року чекали грошей. Одна актриса навіть виїхала в Емірати, довелося перезнімати епізод з іншою, — розповідає режисер.
Обіпершись на броньований "КамАЗ", на якому привезли зброю для батальної сцени, хлопець-піротехнік намотує на руку кабель. Цікавлюся в нього, з чого зроблені в кіно міни.
— Та з фігні якоїсь, навіть не з пороху.
4 
1
Коментарі