62-річний Віктор Наконечний із села Клембівка Ямпільського району на Вінниччині став лауреатом Шевченківської премії у номінації "Майстер народної творчості". Художника нагородили 2 березня. Картини Наконечного, намальовані крапковим методом, мають усі три президенти України.
— Премію отримав за серію полотен "Краю мій сонячний", — розповідає Наконечний перед відкриттям своєї виставки у Вінницькому краєзнавчому музеї. Майстер розвішує картини по стінах. — Крапковим методом ніхто в Україні не малює. Треба пензлик тонкий, як голочка. Гобаєш-гобаєш ним, а тоді все лезом зчищаєш. Тоді знову гобаєш-гобаєш. І так до 12 разів. Як відчуєш, шо помішаєшся, тоді зупиняєшся. Картина, наче набивка на полотні виходить, — художник сідає на стільця у кутку зали. — Останнім часом рідше використовую цю методику. Казеїново-олійні фарби вивозять за кордон. А нам продають восково-олійні, які з часом темніють. Нині на ринку багато підробок. Раз намалював картину, а через місяць вона потемнішала. Тепер малюю акриловими, але вони викликають рак.
Маєте учнів? Переймають вашу техніку?
— Віктора Крижанівського вчив, нині він відомий художник. Вчилася в мене Оксана Сандульська, тепер в Одесі навчається. Правда, їй кажуть, має малювати чисті пейзажі. А на них далеко не заїдеш. Треба село показувати, козаків, українські звичаї. Нещодавно хлопця-старшокласника мати привела. Хоче, щоб художником став. Батьки думають, ніби малювання — легке ремесло. Треба постійно тренуватися. Еге ж? — звертається до дружини. Вона розставляє на столах мінеральну воду. — От я, бувало, тиждень не пишу — і вже рука не така певна.
У доробку Віктора Наконечного є і графічні роботи.
Як іще четверту медаль дадуть, буду, як Брежнєв
— Мою графіку мало знають, бо її я ніколи не виставляв. Коли картини на виставки везу, хочеться побільше взяти, а графіка — то інше. В хаті її виставити не можу, бо приміщення не отоплюється, і через це на папері кидаються жовті плями. Може, нам виділять приміщення під музей у селі, тоді й графіку виставлю, і всі речі, які в людей зібрав.
Кілька років художник із дружиною живе у літній кухні. В хаті вони розвісили картини.
— До нас із сусідніх міст і Вінниці дітей возять на екскурсії. Такі речі не у всіх музеях можна побачити. На 15 тисяч гривень експонатів накупив, у наших людей задурно не візьмеш. Просив одну бабусю віддати старий осиновий пеньок, а взамін обіцяв принести добрі дрова. Вона не дала. Каже: "Може, ти знаєш, як із того пенька золото добувати?" Так він і струхлявів у неї.
Високопосадовці у гості приїздять?
— Колись канадський посол приїжджав, то дорогу нам зробили. Але на скору руку, незабаром все дощами змило, і тепер до нас не пройти, не проїхати. Єдина надія, що Ющенко надумає завітати. Коли премію мені вручав, пообіцяв приїхати. Як Ющенко головою Нацбанку був, йому сніг завадив до нас завітати.
Грамоти та нагороди майстер вивішує поряд із картинами.
— Раніше у скриню складав, а тепер вішаю, бо забуваю, куди поклав. У мене вже три медалі є. Як іще четверту медаль дадуть, буду, як Брежнєв.
На що плануєте витратити премію?
— І не питайте! Мені ще кілька банкетів відбути. А тоді на два тижні втечу від усіх на горище і жінку попрошу драбину прибрати. Щоб до мене ніхто не добрався.
2 
1
Коментарі