Ведмедик відповідає на запитання та розповідає вірші і казки

Відвідувачка виставки ”Все про ведмедиків” у столичниму Музеї іграшок перевертає панду. Ведмедик сопе і бурчить

Фото: фото: Андрій ЄЛОВІКОВ

Ведмедик англійської фірми ”Тетті Тедді” пошитий із сірого штучного хутра та блакитних латок. Він коштує 100–150 гривень

Дерев’яний різьблений ведмідь, виготовлений у Росії наприкінці ХІХ ст. Музею його подарували російські туристи. Смикнеш за мотузку — в іграшки рухається нижня щелепа

Символи Олімпіади-1980 у Москві. Іноземці скуповували їх сотнями і вивозили за кордон

Іграшки 1930–1940 років набивали тирсою і ватою. Ведмедиків-”хлопчиків” одягали у сині штани та комбінезони. Очі робили з пластмасових і скляних ґудзиків

У столичному Музеї іграшок відкрили виставку "Все про ведмедиків". Тут понад 300 експонатів.

— У мене теж такий був! — 30-річний киянин Дмитро Чернавський розглядає шеренгу пластмасових ведмедиків — символів Олімпіади-1980 у Москві. — У нього весь час відпадали лапи. Я їх вкручував назад, а вони знову відпадали. Потім погубив їх. Ведмідь десь на горищі пилюкою припадає.

Методистка Музею іграшок Юлія Кобат, 29 років, бере різьбленого ведмедя кінця ХІХ ст.:

— Це найстаріший екземпляр рухомого ведмедика. Якщо потягти за мотузку, в нього відвисне щелепа. У 1930-х почали випускати таких, у яких рухалися лапи. В Радянському Союзі робили ведмедиків-дівчаток у сарафанах, у синіх штанцях — хлопчиків. Їх виготовляли з плюшу та фланелі. Іграшку набивали тирсою або ватою, зараз напихають поролоном і також ватою.

Справді, вітрини зі старими іграшками притрушено тирсою.

— "В голове моей опилки", — Кобат наспівує пісеньку з мультфільму про Вінні-Пуха. — Україна була найбільшим виробником іграшок у Радянському Союзі. А з 1980-х почали використовувати штучне хутро.

— Колекціонери на виставках підпорюють мої іграшки, дивляться, що всередині. Я іноді додаю декоративні камінці, — говорить 33-річна Оксана Скляренко. Жінка 10 років шиє ведмедиків Тедді. Ці іграшки з"явилися 1902-го. Їх названо на честь американського президента Теодора Рузвельта, який на полюванні не зміг вистрелити у прив"язане до дерева ведмежа. — Моя іграшка коштує від 150 євро. Використовую козячу шерсть, льон, бавовну та шовк. За пару скляних очей німецького чи японського виробництва віддаю по 12 євро. Це іграшка не для дітей, а для колекціонерів. Моїх ведмедиків купила дружина президента Катерина Ющенко.

У лютому Оксана посіла друге місце в номінації "Одягнута іграшка" на виставці у Тайвані.

— Перемогу віддали німцям — вони законодавці у цій сфері.

Два десятки сірих ведмедиків із блакитними носами виставила англійська фірма "Тетті Тедді".

— У них латки на лапах і животі, — Скляренко пробує на дотик штучне хутро на іграшках. — Це ведмедик пізньої осені. Бачите: вкрився сірим інеєм, а носик посинів, бо на нього впала сніжинка.

У кінці зали 48-річна Ольга Лисенко показує свою іграшкову композицію "Лаура і ведмідь".

— Купила її за 3 тисячі євро в Німеччині. У світі лише 20 таких. Їй уже близько 100 років. Два роки тому в мене вкрали ведмедиху Королеву Вікторію — вона була в одязі, який носила англійська королева. Купила її в антикварному магазині в Німеччині за 10 тисяч євро. Та коли іграшку везли до Запоріжжя на виставку, вона зникла.

У 1990-х Ольга створила фірму з виробництва іграшок "Гуллівер". Торік там випустили рудого ведмедя Кубі. Він відповідає на 50 простих запитань, розповідає вірші й казки. Коштує 130–150 грн.

8-річна Олена Маркович допитує у ведмедика, скільки йому років. Той мовчить.

— Він не розуміє української, — пояснює Лисенко. — Китайці навчили його розмовляти тільки російською.