— Енеєм сьогодні може бути кожен із нас, — каже режисер Максим Голенко, 40 років. Поставив спектакль "Енеїда XXI" за мотивами поеми давньоримського поета Вергілія. Прем'єра відбулася в Одеському музично-драматичному театрі ім. Василя Василька.
Дію класичного твору драматург 44-річний Віталій Ченський переніс у сучасну Україну.
Головну роль грає актор київського Дикого театру Дмитро Усов, 27 років.
Еней — рахівник на донецькій шахті. Після початку російської агресії тікає з Донбасу. Автобусом їде разом із сином Юлом, батьком Анхізом і другом Ахатом. Їхній водій — Палінур. Мандрують Україною в пошуках нової домівки, за сюжетом.
— Еней — звичайна маленька розгублена людина, — продовжує Голенко. — Він не знає, що буде далі з ним і з навколишнім простором. Здається, ніби всі життєві обставини проти нього. У нього вибивають із-під ніг землю, на якій жив. Коли починаються бойові дії, змушений звалити, як і багато інших українців. Еней не готовий бути героєм. Але йому доводиться взяти на себе тягар відповідальності. За сім'ю, рід, країну.
Троя — це Донбас, понівечений російськими військами. У поемі Вергілія головний герой після знищення греками свого рідного міста шукав місце, де зможе заснувати Рим. Це міфічна країна Гесперія. У нашій виставі Еней теж у пошуках справжньої батьківщини. Намагається зрозуміти, де осісти й розвивати країну мрії. Приткнеться то тут, то там, але весь час розчаровується.
Наша країна вивалилася з пострадянського простору — частково залишилася совком, але Україною ще не стала. Енея бентежить, що все побудовано на крові, брехні й корупції. Усвідомлює, що за таких умов досягти загального блага неможливо. Питає, чи це справді країна мрії. Але герой, як і ми сьогодні, ще не знаходить відповіді. Постановка має відкритий фінал. Історія Енея продовжиться так само, як і наша реальність.
Драматург Віталій Ченський узяв за основу вергіліївський твір і осучаснив його. Найбільше сподобалося, як відтворив сьогоднішню українську дійсність. А також його жорстка сатира, що пройшлася нашими останніми п'ятьма роками. Таких гострих творів я ще не зустрічав. Ченський придумав дещо сюрреалістичний простір — щось середнє між Україною та Давнім Римом. Із фейковими новинами й інтернет-персонажами. Наприклад, водій автобуса Палінур — далекобійник, жорсткий ватник.
Під римськими назвами маємо на увазі українські міста. Наприклад, фінал розгортається в місті Левант. Там фігурує Левантський припортовий завод. Одразу зрозуміло, що йдеться про Одесу.
Боги — теж цікавий елемент. Вони панують над світом, але неясно, чим керуються. Десь ми розуміємо, що вони міфічні істоти, а в окремих сценах — це натяки на конкретних особистостей. Юпітер — Коломойський, Юнона — Тимошенко. Але це не прямолінійно зроблено, а тонко. Не перетворюємо на КВН.
Основна декорація на сцені — величезна частина малайзійського боїнга, збитого на Донбасі 17 липня 2014-го. Турбіна і частина фюзеляжу. Усе завалено мішками з трупами. Це страшно, нагадує кінець світу. На фоні залишків літака радянські пісні звучать особливо зловісно. Ось така дивна країна. І на всьому цьому треба будувати свою історію і своє життя.
"Енеїда XXI" — спільне виробництво Одеського музично-драматичного та київського Дикого театру. П'ятьох троянців на чолі з Енеєм грають кияни, всіх інших — одесити. Це не просто так. Еней з оточенням — переселенці. Чужі в іншому просторі. Заради чистоти експерименту я хотів зіштовхнути акторів із різних міст і об'єднати їх в одне ціле. Думаю, вдалося.
Найближчий показ вистави "Енеїда XXI" в Одеському музично-драматичному театрі ім. Василя Василька відбудеться 13 квітня.
2 
35413
Коментарі