— Бездоганно лайкою в Україні володію я, мій друг Микола, а також усі армійські прапорюги, — говорить письменник Лесь Подерв'янський, 60 років. — І вищі офіцери також. Усім, хто не був в армії, я раджу потрапити туди. Це справжня філологічна насолода.
Увечері 5 листопада у львівському ресторані "Лівий берег" Подерв'янський розповідає про вистави "Павлік Морозов" і "Сни Васіліси Єгоровни" за своїми п'єсами, які покажуть у місцевій філармонії наступного дня. Перед невеликою сценою у два ряди виставили стільці. Вільних — немає.
— Подерв'янський — це грубий гумор і купа матюків, яких інколи не вистачає у будні, — говорить львів'янин Микола Ступак, 24 роки. — Кілька разів на рік, коли все набридає, вмикаю в плеєрі його твори та відлітаю в інший світ. А зараз цікаво побачити того, хто це все пише.
Письменник виходить на сцену в темно-синій байковій картатій сорочці під руки з трьома молодими акторками. Слідом за ними з'являється лідер гурту "Кому Вниз" Андрій Середа, 48 років. Музикант має захмелілий вигляд.
— Те, що ми робимо, це називається сучасне мистецтво, а сучасне мистецтво не відділяє себе від життя, — каже Подерв'янський. — Тому якщо в житті матюкаються, то в мистецтві теж мають матюкатися. В сучасному мистецтві є тільки два табу — вбивство та дитяча порнографія.
— Матюки — це природньо, — говорить Середа. — Коли мій син мав років 8, ми з дружиною усвідомлювали, що скоро він потрапить у соціум, де є матюки. Тоді ми включили йому два диски Леся, зачинили двері у кімнату та вийшли. Він усе прослухав. Зараз йому 22 роки й він не матюкається. А взагалі це смішно — х..й є, а слова немає? Я цього не розумію.
До мікрофона протискається дівчина у зеленому пальті.
— Що ви думаєте про київські театри? — запитує.
— У Києві театральна ситуація жахлива, — розводить руками Лесь. — Вони перебувають у совковому напівсні, нічого не змінилося. Все, що там робиться — це повний атстой. Ми на цьому тлі виглядаємо абсолютно дико. Навіть критики не знають, як на нас реагувать. Лаяти нас не можна, бо ми добре робимо свою справу. Хвалити теж не можна, бо боязно.
Модератор запрошує прочитати з пам'яті будь-який твір Леся Подерв'янського. Найкращим обіцяють квитки на виставу. Зголошуються п'ятеро.
— А ти шо, красавєц, тут сидиш, ...блом торгуєш? Рубль єсть? Ану пі...дуй до магазіну, — каже у мікрофон, скорчивши злобне обличчя, Галина Байїк, 21 рік. Увесь зал сміється.
— Галя уже перемогла, давай їй квиток, — говорить Лесь.
Наприкінці зустрічі усі підводяться й співають "Многая літа, многая літа..." — у суботу Подерв'янський відсвяткував день народження. Офіціант приносить ювіляру великий шматок торта.
2 
1
Коментарі