Молодша сестра покійного композитора Володимира Івасюка — 55-річна Галина — живе у двокімнатній квартирі, недалеко від центру Львова. 32 роки вона працює на кафедрі неврології Львівського медінституту. Галина і Володимир переїхали до Львова 1972-го. Перевелися з Чернівецького медінституту.
— Я лишилася в медицині, — розказує Галина, — а Володя паралельно з кафедрою патологічної фізіології вчився у консерваторії. Узувайтеся, бо перший поверх, — пропонує капці. — Від підлоги тягне. Я вже застудилася.
Пахне меленою кавою. Галина показує книгу "Личаківський некрополь".
— Мій чоловік писав її десять років, — каже про фотографа Любомира Крису. — Кожна сторінка проілюстрована фотографіями з Личаківського кладовища. Могили видатних людей поділені по секторах. Володимир Івасюк у двадцять другому. На кладовище ходжу дуже рано або пізно ввечері, — зізнається. — Не люблю, коли багато людей.
Могилу композитора тричі підпалювали. Та Галина про це говорити не хоче.
— Пам"ятаю нашу останню телефонну розмову, — плаче. — Володя з Хмельницька приїхав. Був членом журі конкурсу артистів естради. Подзвонив із вокзалу. Сказав, прийде після обіду. Вибачався, що гостинця не привіз. А з консерваторії не повернувся. Шукали його добу. Я довго не могла повірити, що Володя мертвий. (Композитора знайшли повішеним на власному ремені у Брюховецькому лісі біля Львова 18 травня 1979 року. Архіви справи Галина не бачила й досі. — "ГПУ").
Тарас Чубай, хоч і живе поруч, у гості не заходить
Каже, нещодавно зустрічалася з 31-річним лідером гурту "Океан Ельзи" Святославом Вакарчуком.
— Запросив мене до кав"ярні. Сказав, що поставить Володі пам"ятник на проспекті Шевченка біля кав"ярні "Цісарська кава". Я не проти. Але, говорять, власниця кав"ярні не погоджується. Їй начебто землі шкода.
— Зі співаками товаришуєте? — цікавлюся.
— Два роки тому перед концертом бачилися з Софією Ротару. Але не говорили. Ротару завжди каже, що Івасюк — її композитор. Тарас Чубай, хоч і живе поруч, у гості не заходить. 2002-го приніс диск "Наш Івасюк". І більше не з"являвся.
Ми з Володею дружно жили, — веде далі. — Брат був старший за мене на два роки. Дружив із двома сусідськими хлопцями. Я за ними хвостиком бігала. Але Володя ніколи мене не соромився. На випускний вечір купив мені плаття і черевики. Возив на море, в гори на лижах кататися, до Прибалтики. Половину свого першого гонорару віддав, щоб я на канікули в Пітер з"їздила. Хотів усе показати. А який красивий був, — замріяно зітхає. — Синьоокий, з кремезними плечима. Шкода, що не встиг одружитися.
До кімнати заходить 27-річна донька Галини Софія з двомісячною онукою Соломією у візку. Три роки тому Софія вийшла заміж за львівського фармацевта Романа.
— Поживуть із нами. Доки маленька не зміцніє, — пояснює Галина. — Вони винаймають окрему квартиру. Я люблю, коли усі разом збираємося. Нас завжди було багато. У Чернівцях мали двокімнатку. Одна кімната була прохідна. А в іншій жили батьки, я, Володя, батьків брат і няня Міля. Наймолодша сестра Оксана тоді ще не народилася.
Каже, яскравий спогад дитинства — няня.
— Своєї сім"ї вона не мала. 45 років доглядала за нами. Мама працювала вчителькою російської й української мов. Вечорами перевіряла купи зошитів. Тато був учителем французької, знав шість іноземних мов. Він вважав, що мама повинна більше присвячувати часу дітям і менше — хатній роботі. Але часу не мали обоє. Тому няню Мілю найняли, коли Володі було два місяці. Тато кілька разів намагався її посватати. Але няня навіть директора сільської школи не захотіла. Коли ми переселилися в чотирикімнатну квартиру, Мілі виділили окрему кімнату. Там вона і померла.
Нині в чернівецькій квартирі Івасюків музей.
— Тато помер у Чернівцях десять років тому, мама — п"ять. Із їхньої квартири ми нічого не забирали. Зі Львова привезли меблі, зроблені за кресленнями Володі. Лишили навіть батькову бібліотеку, картини та рояль.
1951, 1 січня — народилася у місті Кіцмань Чернівецької області в родині педагогів
1966 — Чернівецьке музичне училище, клас віолончелі
1968 — Чернівецький медичний інститут
1971 — перевелася до Львівського медичного інституту
1975 — одружилася з Любомиром Крисою
1979 — народилася донька Софія
1980 — з"явився на світ син Володимир
2006, осінь — народилася онука Соломія
Має 46-річну сестру Оксану, яка викладає українську літературу в Чернівецькому університеті імені Федьковича
2 
1
Коментарі