43-річний композитор Сергій Зажитько працює відповідальним секретарем Київської організації спілки композиторів. У його офісі на Пушкінській, 32а на підвіконні стоїть чавунна фігурка робітника з написом "Союзу композиторів від арсенальців. 3.12.1975".
У кутку — бронзова голова українського композитора Гомоляки, схожа на професора Доуеля чи шекспірівського Йоріка. На столі кухоль "самому горячему парню" з глиняними жіночими губами. На стіні новорічна гірлянда.
— Чому у вас такий трагічний вигляд? — питає, встаючи з-за столу. — Треба сміятися, коли приходите до нашої організації.
Трохи подумавши, додає:
— Але сміх має бути не конкретним, а метафізичним. Як маленькі діти. На них це нападає без причини. У мене дочка така. Я завжди долучаюся до неї, і ми сміємося разом.
Питаю, навіщо йому сережка у лівому вусі.
— Ви ще на бачили мого знаменитого ланцюжка зі свастикою, — зітхає. — Багато спілчан-пенсіонерів і досі не знають, що то — стародавній арійський символ. Увесь час підозріло питаються в голови спілки: "Чого ваш відповідальний секретар носить на шиї фашистські знаки?".
Каже, спілка композиторів — своєрідний театр.
— Іноді надягаєш маску і граєш роль відповідального секретаря. Це дуже прикольно. Головне, виконувати роботу легко і не надто перейматися її значенням. Я й у Міністерстві культури ставив експерименти: ходив там по коридорах і свистів. Один чиновник мені сказав: "У нас не свистять!". А я йому: "Так це ж класика, Бетховен!". Пояснив навіть, із якої симфонії тема.
Повертається до Спілки композиторів.
У Міністерстві культури ставив експерименти: ходив по коридорах і свистів
— Найбільша проблема цієї організації в тому, що в ній багато композиторів. Треба провести санітарні роботи. "Музичний расизм" заради чистоти лав. Вивести всі музичні шлаки з наших членів. Я схильний до музичного кілерства, — зізнається. — Колись після публікації "Страждань молодого Вертера" Гете одинадцятеро юнаків одночасно укоротили собі віку. У такий спосіб має діяти і музика.
Замріяно додає:
— Хочеться у майбутньому самому продуктивно виконувати цю функцію. Адже мистецтво не повинне постійно ублажати. Воно має потрясати і ви?
Входить струнка гарна кобіта років двадцяти. Сідає в крісло навпроти відповідального секретаря.
Маестро закінчує фразу вже зі стогоном:
— ?вивертати.
На дівчину дивиться поблажливо.
— Мар"яна — моя учениця, — каже гордо. — Хоча її нема чому вчити. Адже перед вами витвір мистецтва в довершеній формі! Тут працюю не тільки я, але й вищі сили. Вона подає надії, а я їх забираю. Із усіх методів композиції ми полюбляємо шоковий.
У вашій музиці вбачають сексуальний контекст?
— Я написав "Фалосипед", "Плейбол", "Ще!", "Тут!", "Ось так!", "Оральний етюд". Мені подобається язичницька ритуальна культура з її сексуальною символікою. Іноді такий ритуал хочеться втілити й на сцені. Я, напевно, найсексуальніший композитор України. Принаймні інших таких не знаю.
Як колеги оцінюють вашу творчість?
— До мене звикли, як до даності. Уже ніхто не говорить, що я фурункул на тілі української музики. Хоча в пресі досі пишуть, що я не маю права завжди бути надто глузливим.
Я написав "Оральний етюд"
Розкажіть про музику вашої мрії.
— Мрію розсадити скрипалів та духовиків на деревах, уздовж пішохідної вулиці. Людина йде, чує одну музичну фактуру. Далі пройшла — вже наступна мелодія. Так у майбутньому можна оформити інавгураційний шлях новообраного президента до Маріїнського палацу.
Прощаючись, виходимо на сходи. Двоє чоловіків середніх літ у сірих костюмах курять навпроти біля дверей із табличкою "Українська народна партія. Київський філіал". Гукають, побачивши Зажитька: "Здравия желаю, товарищ командир!"
Хто вони вам? — цікавлюся.
— Да так, — каже трохи розгублено, — сусіди й товариші по чарці, пивом шаруємося. Сюди пиво ящиками безплатно привозять. Але у них уже півроку траур — до парламенту не пройшли. До наших політиків у мене єдина претензія: вони всі абсолютно сірі, невиразні, обділені внутрішньою культурою. Просто нецікаві. Ех, з"явилися б в Україні такі придурки, як Жириновський...
Нащо ж вам конкуренти?
— У нас же різні сфери діяльності! — заперечує. — Вони стьобалися б у політиці, а ми, композитори — у мистецтві. І ходили б один до одного в гості.
1962, 6 грудня — народився в Чернігові, у родині композитора-баяніста
1979 — перемога на Всеукраїнському конкурсі молодих композиторів
1983–1990 — Київська консерваторія, клас композиції у Віталія Кирейка та Євгена Станковича
1984–1986 — армія, стройбат
1988 — одружився з композиторкою Людмилою Юріною
1994 — народилася дочка Марина
1995 — написав перший перформанс "Герстекер" для піаніста та персонажа
із 2003 — відповідальний секретар Київської організації Національної спілки композиторів України
2 
1
Коментарі
2