Вийшла друком книжка про литовських повстанців
— І ви смієте нас звинувачувати? Хіба це я і мої співвітчизники увірвалися на роздолля Росії? Чи, може, це ми — литовці, заслали росіян на льодовики безлюдної Півночі? А може, це ми напали і грабували ваші хати? Ні! Це ви прийшли на нашу землю, захопили наші хутори. З попелом пустили домівки, розстрілювали. Ми тільки захищали свою землю і свободу. Змушені були взятися за зброю, — перекладач 56-річний Василь Капкан читає судову промову литовського партизана Юозаса Стрейкуса-Стумбраса. 1962-го в СРСР його засудили до розстрілу.
У київському Музеї Івана Гончара презентували книжку "Браття лісовії" Юозаса Даумантаса — героя литовського антирадянського спротиву. Її надрукували в тернопільському видавництві "Крок".
— Зараз багато хто відкриває для себе сторінки історії українського повстанського руху під час і після Другої світової, — каже директор львівського музею "Тюрма на Лонцького" 41-річний Руслан Забілий. — Виникає інтерес, як із радянською навалою боролися інші народи.
Якось потрапив мені до рук фотоальбом литовських партизанів. На знімках — повстанці готуються до Великодня. У лісі збиті з колод столи застелені брезентом, хтось приніс паску. Було відчуття, що дивлюся на знімки вояків УПА. Здається, навіть спеціаліст не завжди відрізнив би фото литовських партизанів від українських повстанців.
Юозас Даумантас народився 1921-го. Його справжнє прізвище — Лукша.
18-річний студент-архітектор стає членом підпільних націоналістичних організацій. Після Другої світової в Литві повстанці намагаються створити спільне командування. Москва просуває в нього свого агента. Юозас Лукша переходить польський кордон. У Швеції західним спецслужбам повідомляє, що керівництво литовського підпілля — не справжнє.
Він — єдиний, кому з литовських партизанів двічі вдалося подолати "залізну завісу" й повернутися.
1947-го західнонімецькі газети публікують його перші оповідання про антирадянське підпілля. У США англійською виходить книжка "Партизани за залізною завісою". Живе в Парижі, одружився. Але навесні 1950-го разом із американською розвідгрупою парашутистів повертається в Литву. Відтоді вже не вів щоденників під псевдонімом Даумантас. За півтора року під Каунасом Юозас Лукша загинув у бою із загоном МДБ.
— Багато років мемуари Даумантаса були єдиним свідченням збройної боротьби литовців із радянською окупацією після Другої світової, — розповідає історик 52-річний Арвідас Анушаускас, член комітету національної безпеки й оборони Литви.
— Я консультував переклад цієї книжки шведською мовою. Для багатьох на Заході є великою несподіванкою масштаб партизанського руху в Литві. І що війна з СРСР тривала не один рік після Другої світової. Новиною це, напевно, не стане лише для українців.
У допутінській Росії мені довелося попрацювати в архівах ФСБ. Зокрема, з тими матеріалами, що вже недоступні. Це були документи військових частин, які проводили операції в Литві, Україні, Латвії, Естонії. Проглядав щотижневі звіти агентури. У Москві планували війну з багатьма народами одночасно. Наприклад, в інструкції 1944 року йшлося: "Якщо війська при зачистці, облавах залишків націоналістичних бандугруповань почують постріл із боку якогось обійстя — знищити мінометним вогнем, а потім на згарищі підрахувати кількість зброї і загиблих".
Серед політичних в'язнів ГУЛАГу за національністю на першому і другому місцях були росіяни й українці. На третьому — литовці, при незначному відсотку в загальній кількості населення СРСР. У сталінських таборах колишні вояки УПА й литовські партизани об'єднувалися й чинили спротив свавіллю адміністрації.
У Литві вперше спогади Юозаса Даумантаса надрукували 1990 року. 100 тис. примірників розійшлися миттєво. На батьківщині "Браття лісовії" перевидавали шість разів.
4 роки не дожив до незалежності останній литовський партизан Стасіс Ґуйза. Він переховувався від радянських спецслужб до 1986-го. Оселився у сараї на далекому хуторі. Мав позивний "Тарзан".
1 
1
Коментарі