— Від цих картин мені було важко на душі. Доки не намалював, стояли перед очима, — розказує уманський художник 60-річний Віталій Крижанівський. Три роботи циклу "Обличчя ХХ століття" з перервами творив 10 років. Їх виставили в Уманському художньому музеї.

— У картині "М'ясорубка 1930-х років" я зобразив свого репресованого діда. Робота розділена на дві умовні частини. Посередині — величезна м'ясорубка, з якої тече кров. Крутить її рука, проте не видно, чия. Ліворуч м'ясорубки — пшеничні поля, велика хлібина та голодні люди. Дитина у вишиванці сидить у полі, але їсти їй немає чого, хоча повно колосся. Люди прямують до м'ясорубки. По інший бік вони вже їдуть  потягом. Там зима, сніги, великі сосни. Це Сибір і схід Росії. Із заґратованого віконця вагона виглядають обличчя репресованих. Серед них є і мій дід. Він був священик, за це його і репресували. Біля сосен у рожевому зареві заходу сонця лежить розстріляний, він утікав. Виходу не було, смерть кругом.

Поруч зі знаряддям тортур — тінь у закривавлених чоботях. Упізнати можна Сталіна за його шкіряною шинеллю. Від м'ясорубки стікає кров. Як символ відродження — частина зруйнованої церкви, де збереглася фреска із розп'яттям Ісуса Христа. Храм руйнували, нищили. Але він встояв, як і Україна.

×