На катафалку в труні дістався російського міста Хасав'юрт головний герой роману "Самотній вовк".
Він українець, боєць Французького іноземного легіону. Має вивезти з Чечні дочку місцевого генерала, за якою полюють російські спецслужби.
— З усіх моїх творів "Самотній вовк" — найдинамічніший та найгостросюжетніший, — розповідає письменник Василь Шкляр, 67 років. Презентує роман на фестивалі "Ше.Фест".
18–19 серпня захід уп'яте відбудеться в селі Моринці Звенигородського району на Черкащині.
— Книжка вперше вийшла 2001 року під назвою "Елементал", — продовжує Шкляр. — Тоді отримала гран-прі літературного конкурсу "Коронація слова". Однак не мала великого резонансу. Ми з видавцем подумали, що, можливо, декого відлякує назва. "Елементал" — важка і не зрозуміла. Читачі гадають, це щось про релігію. Тому при перевиданні вирішили назвати прозоріше.
В основі сюжету — реальні події порятунку дружини першого президента Чечні Алли Дудаєвої. З нею Василь Шкляр знайомий особисто.
— 1996-го, під час російсько-чеченської війни Аллу Дудаєву затримала ФСБ. Якраз після загибелі чоловіка Джохара Дудаєва. Схопили її в аеропорту Нальчика, коли намагалася вилетіти до Туреччини. Закрили в особняку під Москвою. Не знали, як із нею повестися. У президента Росії Бориса Єльцина на носі були вибори, думав якось її використати. З ув'язнення полонянку визволили українці. Коли російські спецслужби розшукували Аллу Дудаєву, я пив із нею каву в Карпатах. Моя книжка — не точний переказ подій. У романі наш легіонер рятує не Аллу Дудаєву. Має своє окреме завдання.
Дія "Самотнього вовка" розгортається в Україні, Франції, Росії та Чечні.
— На початку 2000-х було певне передчуття російсько-української війни. І мій головний герой вступає у двобій із московськими спецслужбами. Роман хотів екранізувати ще Олександр Роднянський. Був початок 2002 року. Він мене покликав і сказав: "Давайте зробимо чотирисерійну стрічку на зло "Брат-2". А потім продюсер поїхав у Москву, так все й затихло. Зараз права на екранізацію придбала одна кінокомпанія. Наступного року має вийти фільм.
Василь Шкляр щороку презентує свої книги на "Ше.Фесті".
— Найголовніша цінність цього фестивалю, що проходить у шевченкових краях. Там, де справді ступала Тарасова нога. Всі учасники й гості відчувають енергетику та дух Кобзаря. Фестиваль треба розвивати, поки Моринці стануть місцем паломництва українців з усього світу. Покликання "Ше.Фесту" — привабити молодь. Зазвичай на патріотичних заходах молодих людей не вельми густо. Але такі свята, як цей і "Фестиваль нескореної нації" в селі Грушківка на Черкащині, направлені якраз на юних українців.
"Ше.Фест" дає розуміння Шевченка як модерної особистості. На Кобзареві ще лишилося багато архаїчних нашарувань і в шкільних програмах, і в розумінні його постаті народом. Дехто любить казати, що він був простим чоловіком, таким, як усі ми. Він якраз таким, як ми, не був. Бо інакше ми жили б в іншій державі.
Тарас Шевченко бачив інакшість своєї нації — що це люди іншого менталітету і духу. "Москалі — чужі люде, роблять лихо з вами" — відомі рядки з поеми "Катерина". У "Невольнику" поет писав, що "москалі і світ божий в путо закували". Зараз переконуємося в правильності цих слів.
У часи Шевченка Україну називали Малоросією, а її жителів — хохлами. Поет називав батьківщину Україною. Про українців казав, що вони є нащадками козаків. У своїй творчості заклав програму української самостійності. "У своїй хаті своя правда, і сила, і воля", — писав у поемі "І мертвим, і живим". Часто право України на незалежність приховував у метафорах, але їхнє значення чітко прочитується.
Шевченків "Кобзар" — це книга на всі часи. Дає українцям поради, як поводитися в будь-яких ситуаціях. "У всякого своя доля. І свій шлях широкий", "Хто матір забуває, того Бог карає", "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", — ці слова звучать так, ніби написані сьогодні.
У "Кобзарі" можна знайти чимало пророцтв. Шевченко писав: "Повіє новий огонь з Холодного Яру". А потім під час Української революції 1917-го саме в Холодному Яру прокинулася повстанська боротьба проти московської окупації.
Шевченко серед українців став легендарним за життя. Селяни знали його вірші напам'ять. Як народну творчість передавали їх із вуст у вуста.
Українці називають Шевченка просто Тарасом. Як і до Бога, звертаються до нього на "ти". В інших культурах такого не бачив. Скажімо, росіяни на Пушкіна не "тикають" і Сашком не називають.
Сакральність постаті Шевченка настільки увійшла у свідомість народу, що заборонити його творчість не наважувалися навіть більшовики. Хоча намагалися по-своєму трактувати ідеї поета, називали його революціонером-демократом.
Так склалося, що в українців є постійний запит на ідейного лідера. Зараз у суспільстві відчувається зневіра в нинішній владі, розчарування через соціальну несправедливість. Очікують на появу політика, який би побудував нову систему суспільних взаємин. Рядки про це є в одному з Шевченкових віршів: "Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись".
Фестиваль "Ше.Фест" — благодійний. На ньому збирають пожертви для українських бійців на Донбасі.
5 
35413
Коментарі