Послухай, та він же мудак, чуєш, просто мудак, він був разом із своїм песеням. Із таких, як він, тільки мудаки і виростають. Мені його анітрохи не шкода. Ти думаєш, він би змінився, якби виріс? Чорта з два. Я цих мудаків знаю напам"ять. Я їх за кілометр упізнаю. Я їх уже стільки бачив — просто з душі верне. Ох, брате, як я ненавиджу цю сволоту!
Для мудака немає більшої розваги, як побачити, що хтось спіткнувся і упав, або комусь на голову крапнула ворона, або хтось сів на свіжо пофарбовану лавку чи вступив у калюжу. Мудак — він різний, але завжди мудак. Він старанно відригуватиме після обіду, знаючи, що ти терпіти цього не можеш, і весело реготатиме, якщо помітить на твоєму обличчі гримасу відрази. В поетичній задумі він копирсатиме пазурі гребінцем, вуха — сірником, а для профілактики зубів використає ножиці, спеціально виплеканий жовтий ніготь мізинця, скріпку або англійську булавку. У пубертатний період він безперервно й ненастанно видушує вугрі перед дзеркалом, а в сезон парування продовжує вправлятися на своїй самиці, причому полюбляє робити це в людних місцях, скажімо, на пляжі. Якщо мудаків збирається декілька, вони п"ють пиво з трилітрового слоїка, до посиніння розписують пулю, а потім влаштовують чемпіонат із гучного газовипускання чи каліграфії напісу. Однак, незважаючи на каліграфічні здібності, мудак ніколи не може влучити ні в унітаз, ні в пісуар, не кажучи вже про отвір стільчака. Зате він залюбки буде лляти в умивальник. Ті ж раритетні види мудаків, яких природа відзначила прицільністю, ніколи не спускають по собі води, завершуючи акт випорожнення розлізлою крапкою укинутого в жовту калюжу недопалка.
В їдальнях і кафе мудак не може подолати шлях до каси без того, щоб не випити відразу свій компот або не почати напихатися солодким коржиком, не чекаючи ні розрахунку, ні десерту. А якщо навіть компоту і пощастить вціліти якимось чином до завершення обіду, то мудак спочатку сполоще ним рот і аж потому проковтне. Я бачив безумців, які полоскали писок кефіром, чорною кавою, шампанським — останнє, як правило, закінчувалося катастрофою.
Мудак має непереборні сентименти до жуйки. Йому надзвичайно важко виплюнути її, а тим більше викинути. Він гордий своїм умінням видувати з неї кульки — а ті, що не вміють, втішаються витягуванням із-поміж зубів довжелезних каліброваних шмарклів. На час їжі, поцілунку чи офіційної розмови мудак виймає гумку і кладе її на видне місце, щоб кожен зміг помилуватися зліпком його досконалих щелеп. Найделікатніші в подібних випадках скатують компактну білу кульку, котру чіпляють позад вуха. Використані, висмоктані до останньої клейкої субстанції жуйки наліплюються мудаками на стільці і стіни, під столи і вікна, попросту кажучи — всюди.
Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти
Мудак ніколи не скористається серветкою перед тим, як пригубити напій. Тому святковий стіл завжди прикрашений заслиненими ним, масними по краях шклянками. […]
Мудак, мудак, мудак...
Що там ще?
Мудак — людина принципів, у котрі він свято вірить і котрих він свято вірить, що дотримується. Один кретин, з яким я змушений був жити поруч протягом кількох років і який перетворив ці роки на пекло товариських стосунків, прощаючись, за пару хвилин легко переконав мене, що всі його вчинки підлягають закону всесвітньої справедливості і рівноваги. I я зрозумів, наскільки зле і недалекоглядно трактував його раніше як дрібного негідника і мстивого нікчему.
Мудак завжди прихильник чогось-такого-оригінального. Він завзято вишукує екзотичні, критичні, екстраординарні та маргінальні прояви буття.
Мудак — страшенний ентузіаст виїздів на природу. Із шашличками, дівчатками, музичкою.
Мудак зазвичай настроєвий, почасти сентиментальний. Він залюбки згадує дитинство й юність, як справжній сноб готує коктейлі за рецептами, вичитаними в Хема, а каву п"є з періодичністю, підказаною постейзенштейнівським монтажем французьких фільмів.
Мудак — природжений турист. Кожен туристичний автобус напхом напханий мудаками.
Мудаки кохаються в талісманах, сувенірах і відзнаках, байдуже яких — від поштівок і брелоків до вірчих грамот і фамільної зброї. Мудак, який не має браслета або персня, кульчика чи шворочки, а може, татуювання, а може, значка на лацкані, а може, анаграми на білизні, — такий мудак не мудак або не зовсім мудак. У кожному разі я взяв би під сумнів його мудакуватість як неповноцінну і підозрілу.
Мудак завжди індивідуальність. Він вирізняється з натовпу: він стильний, має свою, притаманну лише йому зачіску, манеру одягтись, старанно добирає взуття і прикраси. Очевидно, тому натовп складається з мудаків.
Мудак охочий до знань, ба навіть до всезнайства. Він прагне Мудрості, Iстини і Правди. Він хоче своїми ручками весь світ обійняти. Своєю смердючою всеохопною любов"ю.
Мудакові завжди замало однієї лише батьківської віри — він хоче пізнати всі існуючі та уявні релігії. Мудак дослідник і екуменіст. Його зжирає цікавість і сенсорний голод.
Це мудаки влаштували перші виправи на Схід і на Захід, це вони придумали слова "сідхартха", "катарсис", "нірвана". Це вони завезли помідори, порох, анашу й уклали перший міфологічний словник.
Вони боролися за декларації незалежності і прав. Вони захищають рівність і демократію. Вони проповідують слово Боже повсюдно.
Мудаки створили науку і так званий об"єктивний підхід, згідно з яким чорне і біле, верх і низ, пречисте й сквернотне, гівно і вино, воно і воно є рівноцінними об"єктами класифікаціїї.
Мудакам притаманне глибоке метафоричне та езотеричне бачення. Вони і тільки вони можуть угледіти в землі і воді, печерах і коморах, камерах і тунелях, у вікнах і вінках, калошах і шкарпетках символи піхви, черева, вагіни, а по-простому кажучи — п(...). Це їм ввижається у дереві і в пальці, у потязі й смичку, в стрілі й єдинорозі, в сурмі і в рурі, в ковбасі, огірку і навіть у кульковій ручці один великий і непереможний х(...).
Мудаки вигадали мистецтво і всіляко підтримують його культ. Вони, мовляв, лиш передавачі гармонії небесних сфер. Митці, мовляв, найкраща, найбеззахисніша частина людства. Вони так носяться зі своїми "оголеними нервами" і світовою скорботою, що доводять публіку до шалу, до всирачки. А в публіці шаліють залюбки. Вони вибороли собі право впиватися, вшиватися, обкурюватися, обколюватися, любити чужих жінок і власних тещ, неповнолітніх, перестарілих, парнокопитних, яйцекладних, сумчастих, перетинчастокрилих і навіть право не любити взагалі. Вони не потрафлять зарубати курки, але не проти вени врізати на сцені — ось де гранична болючість невимовно жертовної екзистенції надчутливого мистецького серця!
Однак я захопився.
Мудак іще, здається, совісливий, церемонний (або безцеремонно-безсовісний) і, як і кожна людина, грішний та слабкий.
I нарешті:
Мудак, як правило, хороший товариш. Тому мудаки гуртуються. Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти, навіть інстинкт самоподвоєння. Табуни мудаків-тубільців надзвичайно стабільні, мають власні табу і займають більш-менш визначені ареали. А отже, проблема винищення мудаків не є вже такою складною. Власне кажучи, вона є есхатологічною проблемою, адже мудаки — практично всі.
3 
1
Коментарі