31 рік тому відбулася прем'єра фільму київського режисера Юрія Іллєнка "Легенда про княгиню Ольгу". Йшов російською. 24 серпня у столичному кінотеатрі "Київська Русь" відбулася презентація стрічки з українським дубляжем. П'ять років тому режисер помер від раку.
— Пам'ятаю, як у кінотеатрі в Каневі людей було набито аж до стелі. Тоді вперше побачив живого Юрія Іллєнка, — згадує заступник міністра культури 58-річний Ігор Ліховий. — Після перегляду з'явилася думка, що ми не належимо до спільноти, яку називав Брежнєв "новая общность — советский народ", а маємо своє коріння, глибоку історію. Люди виходили із зали: "Как оказалось, мы — украинцы".
У холі кінотеатру музикант Олександр Ярмола відбиває ритм бруском об косу під час виступу його гурту "Гайдамаки". У фільмі озвучував князя Святослава. Героя зіграв Лесь Сердюк, який помер 2010-го.
— Коса — це громадська зброя. А ми, гайдамаки, не є прикладом дисциплінованих артистів, — сміється після виступу Олександр Ярмола, 49 років. Цівка поту тече обличчям. — Це був мій перший досвід дубляжу. Боявся, що може не вийти. Удома слухав Сердюка, готувався, бо я співак, а не актор. Сам Святослав дуже подобається, бо, як у фільмі каже: своїм мечем об'єднав усю Русь. Зараз ми маємо другий рік боротьби за незалежність, до цього було лялькове шоу. Платимо за це велику ціну, життями найкращих українців. Раніше жили в міфах про якихось незрозумілих героїв, і це називалося незалежність. Тільки справді захотіли стати такими, одразу Росія: "Иди сюда".
Переклали стрічку українською письменники й видавці брати Капранови. Працювали два тижні.
— Піддалися на авантюру, бо не можемо дивитися, коли людина з чубом, ще й із сергою у вусі, говорить російською. Коли запропонували українізувати Святослава, були готові до роботи, — каже Дмитро Капранов, 48 років.
— Складно було працювати, бо це — епохальний фільм. І тут раптом ти до нього руками лізеш, — продовжує 48-річний Віталій Капранов. — Довелося не одну нічку помучитися. У фільмі багато цитат із "Повісті минулих літ". Під час роботи з'ясували, що українська й російська версії — абсолютно різні. Складно було переклад вкладати в оригінальну версію, бо російська зовсім інша. Слова не лягають в уста акторам, ритм і довжина репліки різні.
За сюжетом стрічки, помираючи, князь Володимир згадує дитинство. Тоді після смерті бабусі Ольги намагався більше дізнатися про її життя, оповите легендами. Взнає, що вона не палила древлянське місто Іскоростень. Володимира Великого зіграв Іван Миколайчук, княгиню Ольгу — Людмила Єфименко. Вона — вдова Юрія Іллєнка.
— Юра мріяв зробити український переклад. Тоді стався єдиний випадок в історії національних студій. Завжди знімали двома мовами. А тут сказали: нема чого, бо не було за Русі української мови, — розповідає акторка Людмила Єфименко, 63 роки. У вишитому костюмі тримає після показу букети квітів. — Наприкінці картини Володимир зрозумів, що найголовніше у правлінні Ольги — це об'єднання. Якщо немає пам'яті, то людина мертва. Радянська влада робила все для цього можливе. Украли нашу історію. Про Володимира і Ярослава добре знали, а про Ольгу ні слова в книжках не було. Більшовицька система не сприймала жінку державним діячем. Вона мала народжувати дітей і за станками стояти. А княгиня Ольга — це ідеал української жінки. Красива, мудра, чудова мати, яка виховала Святослава Хороброго, класна бабуся Володимира. І вона — неймовірний державна діяч. Поки що в нас ані чоловіка, ані жінки таких немає.
Про княгиню Ольгу дізналася після знайомства з Юрою. Ми любили гуляти по Володимирській гірці, Андріївським узвозом. Юра розповідав, як мріє зняти трилогію: княгиня Ольга, князь Володимир, Ярослав Мудрий. 1982-го був ювілей Києва, студії Довженка замовили фільм про Ярослава. Але дали знімати іншому режисерові. Юра написав лібрето до балету "Ольга". Потім на його основі — сценарій, і він чогось пройшов. Сказали: стільки грошей витратили на декорації й костюми до "Ярослава Мудрого", нехай ще й Іллєнко використає на "Ольгу".
2 
1
Коментарі