— Незрячих збирали по всій Україні — у Харкові, Львові, Луцьку, — каже рівнянин Андрій Ляшук, 43 роки. Він знявся в епізодичній ролі лірника в новому фільмі режисера Олеся Саніна "Поводир, або Квіти мають очі". Зйомки стрічки закінчили у грудні.
За сюжетом, американський підприємець Майкл Шемрок разом із 10-річним сином Пітером приїжджає до Харкова. Чоловік хоче обміняти трактор на зерно. Американця вербують комуністи й він залишається в СРСР. Шемроку до рук потрапляють секретні документи про репресії в Україні. Через це американця вбивають. Його син лишається живий. Він тікає зі сліпим бандуристом Іваном Кочергою і стає його поводирем. Взимку 1934-го сліпця разом з іншими кобзарями страчують під Харковом.
— Одну зі сцен, коли кобзарів везуть на страту, зняли на Тараканівському форті неподалік Дубна Рівненської області, — продовжує Андрій Ляшук. — Мене запросили до зйомок, бо граю на лірі. Багато уваги приділяли типажам. Сучасні незрячі часто повні, бо через ваду мало рухаються. А для тогочасних кобзарів потрібні були худі актори. Я грав зрячого лірника. Поруч зі мною ходила незряча дівчинка. Бо колись траплялося, що сліпою була супутниця музиканта. Удвох вони ходили світом і співали.
Роль хлопчика-поводиря виконав Антон Святослав Грін — правнук політв'язня радянських концтаборів Михайла Сороки і зв'язкової Шухевича Катерини Зарицької. Кобзаря Івана Кочергу втілив актор київського Молодого театру 53-річний Станіслав Боклан.
— Доводилося працювати і в дощ, і в мороз — зйомки були фізично важкими, — розповідає Станіслав Володимирович. — Наскільки міг, намагався справитися з бандурою. Мені в цьому допомагав молодий кобзар Сергій Захарець.
1 
1
Коментарі
1