50-річний голлівудський актор, режисер, сценарист Баррі Праймус знявся в 50 фільмах. У стрічці "Ніч і місто" грав з Робертом де Ніро, в "Житті як домі" — з Кевіном Кляйном, у "Без злого умислу" — з Полом Ньюменом. Останні десять років Баррі їздить різними країнами і проводить майстер-класи. 1–7 червня Праймус був в Україні: читав лекції у київській Школі Голлівуда, в приміщенні клубу Могилянки.
Велика зала встелена сірим ковроліном. Повчитися у Баррі прийшли актори і телеведучі, серед них — Володимир Горянський та Євген Паперний.
— Мене запросив сюди друг, Юрій Дроздов, директор "Школи Голлівуду в Україні" , — каже Євген Паперний, 56 років. — Познайомився з Баррі й одразу закохався в нього. Не як у чоловіка, а як у режисера, — уточнює. — Повчився, як потрібно викладати. Я ж і сам викладав раніше в університеті культури. Учив дикторів телебачення.
Паперний у світлому костюмі, без краватки.
Баррі вам оцінки ставив?
— Які оцінки! — вигукує. — Він апелював до мене, питав мою думку. Тут же самі хлопчики, дівчата... Подивись, — киває на високу дівчину, що проходить повз нас у щільно прилягаючих джинсах. — А у мене 30-річний акторський стаж.
Наступного разу прийдете?
— Обов"язково, тільки вже як друг.
Володимир Горянський, 47 років, довго розмовляє по телефону. Відповідає коротко:
— Угу. Да. Нет.
Потім ми сідаємо з ним на чорні офісні стільці.
— Баррі вміє створити хорошу атмосферу, — каже актор, потираючи чорну "Нокію".
Горянський у лляному костюмі й чорному гольфі.
Який фільм з ним бачили?
— Одразу й не згадаю. Хтось знає? — озирається запитально.
На стіні висить плакат "Школа Holliwood", з рекламою горілки "Олімп". Менеджер Юрій Дроздов виходить у центр зали.
Баррі вміє створити хорошу атмосферу
— Прошу підняти келихи, — запрошує. — Мариночка їде, давайте її проведемо.
Марина Бородкіна, 25 років, — ведуча одного із донецьких каналів. Це засмагла блондинка в білих брюках і салатовому топі з глибоким декольте.
— Почула, що приїжджає Баррі, взяла 500 доларів і подалася до Києва, — розповідає вона.
Шампанське п"ють з одноразових стаканчиків. Дроздов вручає Марині російськомовну версію сертифікату про закінчення майстер-класу, а Баррі обнімає і цілує.
— Мені сподобався дух України, — каже американець "ГПУ".
А жінки?
— О, вони чудові! — вигукує. — Думав, що це земля хліба й картоплі, і дівчата тут огрядні. А вони дуже стрункі, хоч я іще жодної не спробував.
Баррі в сірих штанях, зношеній зеленій футболці й салатовій сорочці, застебнутій на три нижні ґудзики.
Приїдете до нас іще?
— Обов"язково, тільки візьму дружину Джулію. Вона — хореограф, працює у Нью-Йорку.
Коли Україна почне конкурувати з Голлівудом?
— Коли почне знімати фільми, — сміється Праймус. — Гадаю, цей процес уже почався. Я бачив російські фільми і кілька українських. Цікава історія, хороша гра, а от технологічний бік кульгає. Радянські фільми були потужні. Довженко і Ейзенштейн — відомі режисери.
Баррі додає, що любить стрічки "Біле сонце пустелі" та "Летять журавлі".
Купили собі сувенірів на згадку?
— Ні, але студенти надарували мені українських шкатулок. Віддам їх дочці Рафаелі. Вона хоче бути співачкою і акторкою.
Біля нього на стільці стоїть сувенір — маленьке металеве дерево. На його гілках замість листя висять монети.
Праймус бере дерево у руки.
— Це мені подарував Володимир Горянський.
Коментарі