66-річний німецький письменник Уве Тімм із Мюнхена презентував у столичному ґете-інституті роман "На прикладі мого брата". Книжку він писав по щоденниках та листах брата Карла-Хайнца. Той загинув 1943-го під Харковом, він був сапером німецьких танкових військ дивізії СС "Мертва голова". Щоб написати цю книгу, Уве Тімм чекав смерті сестри — останньої людини, яка знала померлого есесівця.
— Мама казала: "Мертвих не можна чіпати", — говорить Уве Тімм. — Але книга про всю мою сім"ю. Вони не дозволяли мені писати. Тому весь час я збирав матеріал, а після смерті родичів його видав.
Роман починається з миті, від якої автор пам"ятає себе. Це — коли його 18-річний брат пішов на війну.
— Брат був старшим за мене на 16 років, — розказує письменник. — Він усе записував у щоденник. Останній запис зробив за 14 днів до смерті, — перед тим як цитувати, Уве Тімм робить паузу і переводить подих:
— "Любий татку, 19-го мене важко поранило пострілом. Мені ампутували ноги. Праву відрізали по коліно, ліву — посередині стегна. Уже не болить. Я не ліз під кулі".
Уве Тімм удруге приїхав до України. 1998-го він збирав у Києві матеріал для роману. Українською книжку ще не переклали. Але ґете-інститут оголосив конкурс на найкращого перекладача.
5 
35413
Коментарі