Микола Трегуб під тиском КДБ наклав на себе руки

18 робіт українських художників-семидесятників передали до фонду Національного художнього музею. За СРСР їхня творчість була заборонена.

— Ми працювали підпільно, — розповідає ініціатор акції, художниця Олена Голуб, 65 років.

— Переважно картини дарували друзям. А вони зараз вже в такому віці, що не дуже добре почуваються. Тож вирішили, що краще показати нашу творчість людям, аніж ховатися в приватних колекціях. Уперше заявили про себе 1977-го. Обком комсомолу дозволив київській молоді показати живопис. За умови, що не буде порнографії. Знайшли місце — клуб, де якраз був ремонт. На вулиці Великій Васильківській, 136. Виставка "Рух" тривала чотири дні. Було дуже багато відвідувачів. Потім нас вигнали, щоб ремонт продовжити. Ще одну виставку провели в Будинку вчителя 1978-го. І все, більше не збиралися.

Олексій Залевський за першої можливості виїхав у США.

У Миколи Трегуба була картина "Юрасеві в урочий момент". Присвятив другові Юрію Смирному, який друкувався в самвидаві, організовував виставки-квартирники. На одній із таких КДБісти конфіскували роботи Трегуба. Художник мав дуже тонку натуру, страшенно хвилювався. Повернули роботи тільки тому, що був шанованим співробітником Інституту археології академії наук СРСР. Зрештою 41-річний Микола Трегуб наклав на себе руки. У нього було все — робота, дружина, діти. Але не було діалогу з глядачем. Художники повинні показувати свою творчість, мати відгук.

Це були люди, які стійко трималися своїх поглядів на мистецтво. Їх оточував соц­реалізм, а хотілося зробити щось своє. Писали на релігійні теми, наприклад.

— Усі працювали вдома. Це заважало рідним. Доходило до розлучень. ­Вудон Баклицький мав велику квартиру. Він її ніколи не нагромаджував меблями. Тільки картини, фарби. Забороняв дружині купляти щось зайве, вважав міщанством.

Олена Голуб написала книжку "Свято непокори та будні андеграунду" про київське мистецьке середовище 1970-х. Націо­нальному художньому музею подарувала три свої картини.

×