— Поки "зелені чоловічки" пили ранковий чай, а запроданці пригощали їх печивом, ми вирулили на злітну смугу. З-під носа у ворога вивезли військову техніку й вірного друга-лабрадора, — розповідає капітан 33-річний Юрій Чмелик. Під час анексії Криму він був борттехніком Ан-26 Сакської бригади морської авіації ВМС України. З напарником перегнали літак на материкову Україну. Юрій — один з героїв документального фільму "Крим. Як це було". Також про свій досвід виходу з півострова розповідають військові з 1-ї бригади надводних кораблів, 1-го батальйону морської піхоти та 79-ї аеромобільної бригади. Зйомки картини тривали 10 місяців у Миколаєві, Одесі й під Маріуполем. Там дислокуються частини після виводу з Криму.
— Морякам не вдалося швидко вирватися з півострова. Два тижні вони були в облозі росіян, які намагалися переманити їх на свій бік і водночас заволодіти українськими кораблями. Екіпажі трималися завдяки силі духу й вірності присязі. Хоча не обійшлося й без дезертирства, — розповідає режисер фільму Костянтин Кляцкін, 25 років.
— Налагодити контакт із військовими було легко. Але важко підтримувати. Герої не особливо вірили, що вийде велике кіно. Але ми кожним приїздом демонстрували, що налаштовані серйозно. У цьому фільмі насамперед є глибока емоційна складова. Мені як документалісту було цікаво представити саме людську емоцію. Українським військовим у Криму довелося стикнутися не лише з агресією сусідньої держави, а й зі зрадою вчорашніх побратимів, нерозумінням рідних і друзів, неорганізованістю керівництва. Один із героїв фільму каже: "Якби я повернувся в березень 2014 року, я б все одно вийшов би з Криму. Я зробив правильно — і як офіцер, і як нормальна людина". Ми хочемо, щоб герої нашої стрічки стали народними. Вони не зрадили присязі, знають, що її можна складати лише раз.
З 17 березня фільм "Крим. Як це було" йде в українському прокаті.
3 
1
Коментарі