46-річна письменниця Марина Гримич із чоловіком Ігорем Осташом, послом України, уже рік живе в столиці Канади Оттаві. У Києві вона працює головним редактором видавництва "Дуліби". На місяць Марина приїхала у відпустку до України. Ми зустрілися на столичній вул. Басейній — у видавництві Марини.
— Цей рік був дуже важкий, — каже вона. — Канада дуже спокійна держава й "крок уліво, крок управо — розстріл". Я довго не виходила з української резиденції. Скрізь камери! Стежать, куди б ти не пішов. Не написала жодного рядка. Але читала лекції в університеті.
Говорить, що її видавництво готує чотири нові книги серії "Дамська сумочка". Це — маленькі книжки авторів-жінок із зображенням жіночої сумки на обкладинці. У цій серії вийде й еротичний роман Марини Гримич "Палома негра". Письменниця підписала його псевдонімом Люба Клименко. Твори, що виходять під цим псевдонімом, мають відверто порнографічний зміст. Тому їх завжди розкуповують. "Пор"ядну львівську пані" та "Великий секс у Малих Підгуляївцях" уже тричі перевидавали.
Гримич — це пародія на скандал
— Я точно знаю, що Люба Клименко — це Марина Гримич, — каже 36-річний письменник Андрій Кокотюха. Вони з Мариною 2002-го разом подавали свої романи на літературний конкурс "Коронація слова". Тоді письменниця посіла перше місце, а Андрій — четверте. — Де б видаватися, як не у своєму видавництві? — дивується він. — Але Гримич — це пародія на скандал. За кордоном, якщо скандал, книжка мільйонним тиражем розходиться. А в нас розкуповують кілька тисяч.
— Любі соромно зізнатися, хто вона є насправді, — говорить у третій особі про свій псевдонім Марина. — Люба Клименко працює в школі. Якщо там дізнаються, що пише такі романи, її можуть вигнати. Може, за кілька років вона покаже своє лице. У мене з Любою Клименко спільний смак на чоловіків та почуття гумору, але не більше, — відхрещується Гримич. — Я була в депресії у Канаді й подзвонила їй у Київ. Попросила написати новий роман. Але Люба не змогла, бо теж була в депресії — розлучилася з чоловіком. А згодом у неї з"явився новий коханець. І вона за тиждень написала текст про свої любощі. Ми в передмові подякували її коханцеві за те, що надихнув. Він навіть не здогадується, який вклад зробив в українську літературу. Але його прізвище ми вирішили не вказувати.
— У ваших "Дулібах" видавалися Любко Дереш та Ірена Карпа. Але нові книжки цих авторів уже вийшли в харківському видавництві "Клуб сімейного дозвілля". Чому?
— Ми вкладали угоду лише на одну книгу. Я не бачу в цьому нічого поганого. Справжній наш бестселер — це Люба Клименко, а не вони. У "Дулібах" за два роки вийшло двадцять книжок. Є твори літератури, а є літературне шоу. Дереш і Карпа вимагають не просто виданої літератури, а шоу. Я, живучи в Канаді, не можу забезпечити це тут. Та й хочу видавати книжки, що лишаться в історії літератури.
1961, 4 квітня — Марина Гримич народилася в Києві у родині письменника та професора
1978–1983 — філологічний факультет київського університету імені Шевченка, відділення слов"янських мов
2000 — перший роман "Ти чуєш, Марго?"
2001–2006 — очолює кафедру етнології на історичному факультеті Київського університету ім. Шевченка
2003 — гран-прі літературного конкурсу "Коронація слова" за роман "Егоїст"
3 
1
Коментарі
6