— Я свій Майдан тут зробив, у майстерні. Ним і живу. У мене постійно "5 канал" працює. Не те, що телевізор, а стіни гарячі, — черкаський художник Микола Теліженко, 62 роки, зустрічає на порозі власної майстерні. Помічаю, що трохи відпустив сиве волосся. — Хочу зробити оселедець.
У кімнаті відчутний тютюновий дим, скрізь розвішані ескізи. Одну стіну прикрашають старовинні ікони.
— Уже третього Майдану не буде. Або стане Україна такою, як ми хочемо її бачити, або все. Живемо зараз у мафіозній корумпованій державі, і всі це бачать: від пенсіонера до першокласника, — художник підводить до столу з витинанкою "Вогні на Майдані".
— Зробив 3 грудня, після подій з розгоном Майдану й побиттям студентів. Це друга робота, присвячена Руслані. Першу робив, коли вона з Євробачення приїхала. Це її другий подвиг. Гімн, який звучить щодня на Майдані — це її перемога. Чоловікам звичайно каміння кидати і стояти на барикадах, а вона їх запалює, надихає Майдан, — митець закурює. — На витинанці створив символ Майдану. Хоч мені він і не подобається, але народ його сприймає. А від цієї статуї розходяться кола — кола незалежності. Так як кинеш камінчик у воду й кільця розростаються. Мені здається, так і наша незалежність — наростає.
Другу роботу присвятив Михайлові Гаврилюку, якого роздягнули силовики. Називається "Козак Михайло, беркутня і всяка чортівня".
— На другий день зробив, коли побачив, як знущався над ним "Беркут". Якщо тобі дано меча чи дубинку, це не значить, що ти можеш знущатися над таким самим. Що таке "беркут", міліціонер? Це людина, яка не хоче працювати. Якщо раніше міліція була робітничо-селянська, то зараз вона просто селянська. Хлопці із сіл знають: 20 років відслужить, обросте "своїми" впливовими друзями. Не піде більше корову доїти. А за життя і книжки не прочитав, крім букваря. Запитайте їх, що таке "Кобзар". Михайло зробив немалий подвиг, витримавши все те, — продовжує Микола Матвійович. — Філарет сказав, що козак Михайло — це образ усієї України, яка бореться після того, як робота була зроблена. Був під Берестечком козак Нечай, який один залишився в болотах і відбивав полки поляків. Це той же образ, він генетично сидить в українця. Майдан — це не випадковість. У кожному українцю сидить гайдамака, просто приспали за 70 років совєцької влади. Зараз фактично розпочалася Коліївщина. Люди не дивляться на зброю. Задушимо тих, хто зі зброєю, своїми тілами. Прикро, що Україна воскресне не на ворожих кістках, а на наших, українських.
Микола Теліженко був активним учасником помаранчевої революції. Тоді він зробив серію "Листи з Майдану".
— Нам здається, що історія — це десь потім, далеко. А вона в цю хвилину твориться, — каже Микола Матвійович. — Коли я вчився, нам реалізм нав'язували та заставляли в ньому працювати. А от це і є реалізм. Коли "Беркут" убиває людей на Майдані, не можу натюрморти писати. Як було це в час Голодомору, коли народ страждав, люди гинули, а в Росії малювали натюрморти з шинкою, хлібами. Це як назло робилося. Художник повинен жити одним організмом з народом.
1 
1
Коментарі