Вівторок, 11 червня 2013 05:45

"Із президентів Кравчука фотографувати було найпростіше"

Автор: фото: Василь Бурма
  Болгарську дівчину в національному костюмі Василь Бурма сфотографував в кінці 1980-х років, під час поїздки до міста Слівен
Болгарську дівчину в національному костюмі Василь Бурма сфотографував в кінці 1980-х років, під час поїздки до міста Слівен

— Коли постійно їсти багато м'яса, то потім хочеться травичку пощипати. Отак і з фотографіями. Давно всі перейшли на цифру і колір, але виставкові зали все частіше просять щось старе чорно-біле, — розповідає 78-річний фотограф з Тернополя Василь Бурма. Наприкінці травня в місцевому Українському домі "Перемога" він виставив сотню своїх світлин. Знімав на плівку, проявляв та друкував вручну 20-40 років тому.

З автором розмовляємо на стільцях виставкового залу за два дні після відкриття виставки. Сивоволосий, низького росту чоловік поверх синьої сорочки одяг камізельку в ромби. Через плече — фотосумка.

— Ич, які рандендульочкі, ти диви, — вигукує Василь Олександрович, розглядаючи довгоногих дівчат, які проходять на другий поверх "Перемоги" — там відбуваються покази мод.

— Чорно-біла фотографія вчить працювати зі світлом. Об'єкт треба ловити в такому місці, щоб він із фоном не зливався. Любив людей проти сонця фотографувати — щоб волосся "серебрилося". Добре виходять портрети — серйозні чоловіки зі зморшками і красиві жінки. Два кольори підкреслюють фактуру обличчя, — зупиняється біля портрету темноволосої жінки. — Хоча, знаєте, оця румунка, може б, і в кольорі краще вийшла. У неї були голубезні очі, як лагуна. Є такі речі, що фотографувати чорно-білим — мазня. Коли, наприклад, хочеться передати темну зелень чи якісь яскраві кольори — оранжеве.

Зупиняємося біля нічного пейзажу міста. Поверх будівель величезний півкруг місяця.

— Певне, з місяцем переборщив — завеликий, — приглядається, нахиляючи голову вбік. — Цю фотографію в лабораторії з трьох ліпив. Окремо знімав воду, окремо будівлі, окремо — місяць. Є ше кілька фото з тогочасними спецефектами. Тоді то все подвигом було — штук 20 зіпсуєш і викинеш, доки правильно проявиш. Якась порошинка впаде під апарат — маєш отакенну точку на фотографії. Тепер на комп'ютері це все однією клавішею робиш. Сучасна техніка й інтернет зробили мудрих мудрішими, а дурних — дурнішими. Класні роботи є, але більшість клацають, не дивлячись.

Проходимо біля фото кубинців, іспанців, італійців.

— Коли кажу, що бував в 32 країнах і в більшості — за Союзу, то всі думають що я в КГБ працював. Інакше не пускали. Але насправді тоді було простіше, чим тепер. Приходило на бавовняний комбінат 30 путівок на Кубу. Дівки бояться — не хочуть, а мені — мілоє дєло. Видав книжечку і за гонорар — полетів. За України пару раз кликали мене в "бізнес-тури" — якісь там сопілки продавали в Єгипті, Польщі — так науніжався, так прикро мені було.

Василь Бурма вже 50 років публікує свої фотографії в місцевих газетах.

— Приїжджав до нас перший секретар Компартії Петро Шелест, то коли чіпляв орден Леніна до прапора, розвернувся задом. Кричу на весь зал: "Як стали? Поверніться!". Клєрки зразу шиплять "Ти шо, бля..ь, сєбє позволяєш?". А він повернувся і ще й помаленьку чіпляв, поки я підлаштувався під світло. Із наших президентів Кравчука фотографувати було найпростіше, у Кучми охорона вже строгіша, а в Ющенка хлопці — то ті прямо по руках били, як тільки близько підходив.

Знімаю якось захід сонця біля катера на нашому ставі. Оступився —  вже в воді. Винирюю, а камера на березі. Публіка на катері животи від сміху рве і хлопає. Чоловік підходить: "Ну ты, мужик, и штукарь! Уже вроде в воде весь был, но рукой как-то камеру выбросил".

Якось героя статті не сфотографував — у Скалі-Подільській писав про жінку, в якій дідько жив. Говориш із нею нормально, тут раптом вона блідне, рот перекошується так, що губи аж біля вух. І голос хриплий чоловічий зсередини: "Ти, суко, припни язика". Я аж перелякався. Навіть ім'я її змінив у статті, щоб проблем не мала.

Цього року в Тернополі планують вшанувати Василя Бурму на місцевій алеї зірок. Там вже є зірки художника Іван Марчука та поета-пісняра Степана Галябарди.

Зараз ви читаєте новину «"Із президентів Кравчука фотографувати було найпростіше"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода