1919-й. 10-річні німець Антон і єврей Яша — найкращі друзі. Живуть у німецькому поселенні Гільдендорф неподалік Одеси. Стають свідками червоного терору. Більшовики забирають продукти, худобу, страчують тих, хто намагається чинити спротив, за сюжетом історичної драми "Антон і червона химера".
Фільм грузинського режисера Зази Урушадзе вийшов у прокат 18 березня.
В основу сценарію лягла книжка нащадка німецьких колоністів, канадського письменника Дейла Ейслера "Антон, його друг і російська революція". Писав на основі спогадів дядька.
— На початку XX століття на півдні України проживали понад мільйон німців, — розповідає продюсер Андрій Суярко, 55 років. — Цю багату землю називали "німецьким раєм". Тут були свої сорти винограду, сиру, вівчарство.
Для зйомок відреставрували кілька тогочасних будинків.
Стрічка насамперед про дружбу. Усі події бачимо очима дітей, яким випало дорослішати в період грандіозних потрясінь.
Маємо відкривати невідомі сторінки власного минулого. Вивчати уроки, щоб не повторювалося знову. Усі 70 років Радянського Союзу правду не говорили чи викривляли. Це згодом призвело до війни на Донбасі.
Фільм не повністю історичний, бо автор писав зі згадок літньої людини, яка не все пам'ятала з дитинства. Скажімо, чекістка Дора справді існувала в історії Одеси, але в нашому випадку це збірний образ. Так само Троцький. Того року бував у місті. Це дозволило включити його в сюжет. Аби створити відчуття червоної химери, що нависла над мирним життям.
Стрічка спільного виробництва України та Грузії. Це остання робота Зази Урушадзе, який помер від серцевого нападу 2019‑го у 53 роки. Його картину про війну в Абхазії "Мандарини" 2015-го номінували на "Оскар".
2 
1
Коментарі