— У "Фейсбуку" написали, що на фільм про ДНР потрапити складніше, ніж у Донецьк, — каже 39-річна Марічка Падалко, ведуча церемонії відкриття фестивалю документального кіно "ДокуДейс".
Він стартував 20 березня у столичному Будинку кіно і тривав до 27-го. Показали 79 стрічок із 36 країн. Цьогорічна тема фестивалю — пропаганда. Фільм-відкриття "ДНР, або Химерна історія країни-саморобки" британський режисер Ентоні Баттс знімав у Донецьку торік із квітня до травня. Він поспілкувався з чотирма учасниками захоплення Донецької облдержадміністрації.
— Ми були там із перших днів конфлікту, сподівалися, що він затихне, — говорить зі сцени Баттс. — Однією з основних проблем війни була пропаганда як з російського, так і з українського боку. Це ще більше розхитувало ситуацію та розпалювало ворожнечу. У фільмі є епізод захоплення прокуратури в Донецьку. Українське телебачення повідомило, що це зробили російські диверсанти. А насправді — один із героїв стрічки на прізвисько Ленін. Він був дуже радий, адже наче перестав бути безробітним, а став професійним диверсантом. Героїв фільму діставало, що їх називали росіянами, а не революціонерами. Тому ще з більшим озлобленням брали зброю, щоб завойовувати все навколо.
— Автори стрічки були в епіцентрі того жахіття. Змогли завоювати довіру в цих людей. Але так і не зрозуміли, що відбувається, — каже нардеп Єгор Соболєв, 38 років.
Поволі, тримаючись за бік, виходить із зали з дружиною Марічкою Падалко. Тиждень тому йому видалили апендикс.
— Це не простенька історія, — каже Соболєв. А герої у фільмі — кілька не дуже освічених, але щирих людей, що вирішили боротися за свою незалежність. Натомість Денис Пушилін (один із лідерів ДНР. — "ГПУ") на засіданні їхнього так званого парламенту швидко показує, хто є господар. Зі стрічки видно, що більшість людей, які вийшли на протести проти України, ностальгували за Радянським Союзом. Бо тоді могли поїсти в їдальні за рубель. Плюс багато хто там був через бажання щось урвати, доки відбуваються такі великі зміни.
5 
35413
Коментарі