— Вистава "Камені спотикання"позбавляє глядачів будь-якого комфорту, — розповідає режисерка Наталія Сиваненко, 23 роки. Документальну постановку Баденського театру з Німеччини показали в столичному Молодому театрі 9–10 грудня. Її режисер — німець Ганс-Вернер Кройсингер. Актори цитують документи і свідчення жертв нацистського режиму. Із собою возять взяті з архівів оригінали.
— Спектакль повторює назву проекту "Камені спотикання", який 1996-го започаткував німецький скульптор Гюнтер Демніг. Близько 50 тисяч тротуарних плиток з іменами жертв Голокосту поклали на вулицях європейських міст. Меморіальні таблички розміщували біля останніх місць роботи чи проживання загиблих. Зараз рух починається в Україні. Такі плитки встановили в Переяславі-Хмельницькому на Київщині, у Рівному, Чернівцях.
– Актори понад дві години розповідали про своїх колег, які в 1930–1940 роки працювали в Баденському театрі, – каже театрознавець Ірина Чужинова, 34 роки. – На екранах у залі показували розмиті фото, кадри кінохроніки, передовиці старих газет, чиїсь листи на вицвілому папері. Найбільш емоційний епізод спектаклю – перераховування речей, які треба покласти у валізу, готуючись до депортації. Актори спочатку по черзі, а потім хором бубнять список побутових предметів. Ця прагматична інструкція звучить як розстрільний вирок для всіх цих людей, які все ще метушаться і сподіваються вціліти.
В останні роки у Європі активізуються праворадикальні рухи. Баденський театр занепокоєний цим. Вистава потрібна, щоб пригальмувати тих, хто намагається розіграти старий сценарій на новий лад. Здається, що це не лише жорстка позиція авторів, а ще й покаяння за те, що їхній театр колись озвучував нацистські лозунги.
3 
35413
Коментарі