Що варто і чого не варто наслідувати в європейському мистецтві, розповідають учасники фестивалю "Схід культури". Він пройшов у польських містах Білосток і Люблін на початку жовтня
Алевтина КАХІДЗЕ, художниця, 40 років, Київ:
– Два роки навчалася в академії Яна ван Ейка в Нідерландах. Її слоганом було "Ми досліджуємо". Йшлося не про те, щоб створити пластично красивий і досконалий об'єкт – картину чи скульптуру. Спонукали думати й досліджувати. Вчити малювати можна рік-два, а не п'ять, як в Україні. У нашій академії мистецтв навчалася з 1999-го по 2004-й. Викладання базується на старих методах, коли художників ще готували прославляти комуністичний режим. Майстри, які малювали паради на 1 Травня, досі викладають. Хоча років зо два тому в академії нарешті з'явилися молоді викладачі.
Не скажу, що доля випускників голландської академії складається краще, ніж наших. Хтось не може реалізуватися через скандальний чи ідеалістичний характер. Вони теж змушені заробляти. Знайома німкеня три дні на тиждень працює в офісі, а решту часу – незалежна художниця.
В Європі не залишилася, бо так склалося. Тут маю чоловіка, він довго чекав, доки я вивчуся. У нас не найгірша країна. Українцям треба навчитися менше скаржитися. Не подобається, що на Заході все врегульовано. Наприклад, від друга пішла дівчина. Того вечора він був дуже імпульсивний, намагався вистрибнути з балкона. Але всі переживали не через те, що він може собі щось заподіяти, а тому що галасує. Людина має право раз у житті покричати навіть опівночі. В Україні не будуть одразу викликати міліцію. Намагатимуться владнати проблему між собою, допомогти.
Богдан БРАХА, лідер гурту "Оркестр Святого Миколая", засновник музичного фестивалю MikoŁajki Folkowe, 50 років, Польща:
— Уже 24 роки робимо в Любліні фестиваль, куди запрошуємо багато українських виконавців. Позаторік першу нагороду здобув гурт "Фолькнери" з Києва. Раніше перемагав "Бурдон" зі Львова. Ці колективи разом із київською "ДахоюБрахою" завжди радо зустрічають наші слухачі.
У нас не найгірша країна. Але треба навчитися менше скаржитися
Досі не відкритою для нас є карпатська музика. Вона така важка і специфічна у виконанні, що вдається хіба автентичним гуртам. Гуцульщина – це великий ваш козир у плані фольклорної музики. У Польщі нею можуть дуже цікавитися завдяки її містицизму. Ми черпаємо від вас ідеї. У нас не співають народних пісень кругом. На весіллях їх заміняє диско-поло з примітивними текстами, що складали графомани.
Влодко КАУФМАН, художник, 56 років, Львів:
– Від Заходу нас відрізняє роздовбаність, розхлябаність, анархізм. Наші художники вип'ячують кітч, насміхання, феєрію веселого бунту. Західні глядачі не готові це прийняти. Їхня свідомість побудована на стриманості й законослухняності. Якщо закон забороняє щось робити, значить, цього робити не можна.
Багато наших художників намагаються наслідувати Захід. Є такі, хто називає себе незалежними митцями. Це все – чухня. Група "Р.Е.П." подає себе проповідником бунту. Але приймати премію від Пінчука і фотографуватися з ним "в обнімку" у Кадана вважають нормальним (Микита Кадан здобув позаторік премію Віктора Пінчука у 100 тис. грн. – "Країна"). Це – блюзнірство, намахування публіки і влаштування своєї кар'єри.
Сучасне мистецтво і так важко сприймати, а коли воно надумане чи запозичене – тим паче. Інтернет дозволяє легко "гуляти" галереями світу – десь підглянули, повторили. У результаті – немає глибини. Тому наші художники виглядають упаковочними. Те, що вони роблять, ніби подібне до західного, але всередині порожнє – бо без підґрунтя. За кордоном це добре відчувають.
2 
1
Коментарі