ЯКІ УКРАЇНСЬКІ ФІЛЬМИ ВИЙДУТЬ 2016-ГО

"ЛЮКСЕМБУРГ", режисер Мирослав СЛАБОШПИЦЬКИЙ

Площі герцогства Люксембург дорівнює територія Чорнобильської зони відчуження. Там зніматиме новий фільм київський режисер Мирослав Слабошпицький, 41 рік.

– Ще визначаємося з пропорцією професійних акторів і реальних працівників зони, – каже 44-річний оператор і продюсер стрічки Валентин Васянович. – Місцевим і грати нічого не треба. Хочемо через їхній маленький світ показати унікальність цього місця. Інтер'єри шикарні – спеціально такого не побудуєш. Дуже залежимо від снігу. Коли його не вистачало на "Племені", везли ­КамАЗами на Київ із лижної траси у Вишгороді. Сніг робить кадр лаконічнішим, простішим, чіткішим. Зарості й сміття, яким наповнилася зона, відриватимуть увагу глядача від героїв. Знову зніматиму довгими планами – у фірмовому стилі Слабошпицького. Не люблю, коли оператор тицяє глядача в те, що він хоче. Такого в кіно вже всі наїлися.

"ПОЛІНА", режисер Оліас БАРКО

Понад 3 млн переглядів на YouTube зібрало відео 8-річної боксерки з Казахстану Евніки Садвакасової.

– Дівчинка володіє арсеналом і швидкістю ударів, яким позаздрять професіонали. Це навіть Майк Тайсон відзначив. Вона – моя головна зірка, зараз перебуває в Лос-Анджелесі, – розповідає франко-бельгійський режисер Оліас Барко. В його картині Евніка виступає проти лиходія, якого зіграв український богатир Василь Вірастюк. – Впевнений в успіху нашого українсько-­французько-бельгійського проекту.

 

"П'ЯТА ТЕРАПІЯ", режисер Аліса ПАВЛОВСЬКА

– Гасло фільму: "Треба опуститися на саме дно, аби від нього відштовхнутися", – каже випускниця операторського факультету московського ВДІКу 28-річна одеситка Аліса Павловська.

"П'ята терапія" – її друга художня стрічка як режисера. В її основі – новели Стаса Домбровського, колишнього наркомана і злочинця. 17-річним дізнався, що в нього – ВІЛ.

– Зараз Стасу 35. Нещодавно в нього народилася здорова дівчинка. У фільмі зіграв самого себе. З 14 років підсів на важкі наркотики, мав сім судимостей. Тепер пише вірші, мріє створити в Одесі театральну студію для анонімних наркоманів. Хоче іншим дати шанс змінити власне саморуйнування на нове життя. У картині майже всі ролі виконують непрофесіонали. Кримінальники консультували нас шодо кодексу поведінки в тюремній камері. Розуміємо, що не повинно бути найменшої фальші.

LOW LIGHT, режисер Валентин ВАСЯНОВИЧ

50-річчя стає початком складного етапу в житті весільного фотографа Кості. Втрачає все, що любив. Це паралізований після інсульту батько, подруга-стиліст весільного журналу, старий кіт, слайди, на яких він – молодий і щасливий.

– А сам Костя все життя фотографує чуже щастя. На відміну від мого героя, почуваюся у свої 44 щасливим, – каже Васянович. – Від знятих попередніх фільмів маю трохи грошей, вкладаю їх у нові. Презентував проект Low light у Варшаві. Словесну частину завалив, бо не готувався, та й англійської не знаю. Трейлер дуже пересвічений показав. Але підбігли представники фестивалів у Венеції і Карлових Варах. Запросили ще неготовий фільм взяти участь.

"ДО ДІДЬКА", режисер Юрій РЕЧИНСЬКИЙ

– 2007 року австрійський режисер Ульріх Зайдль показав своє бачення України в шокуючій драмі "Імпорт-експорт". Тепер настала черга українця подивитися на Австрію, – каже продюсер Олександр Савчук. – Фільм "До дідька" оснований на реальній історії Юрія Речинського. 2013-го він зняв документалку "Хворісукалюди", що здобула кілька нагород на міжнародних фестивалях. В Юрія закохується австрійка – донька відомої актриси. Разом їдуть в Україну познайомитися з його батьками. Юрій і Ханна потрапляють в автокатастрофу. Місяць за місяцем дівчина лежить непритомна в українській лікарні. Юрій доглядає за нею. Це стало випробуванням для їхніх стосунків. Він відчуває, що любить її все менше, і врешті стається надлом. Ханна виходить із лікарні, їде до Відня, Юрій лишається вдома. Речинський дуже чесно знімає про себе. Зокрема, показує, що зміна місця перебування з проблемної країни на благополучну автоматично не робить тебе щасливим.

×