"Українську річкову рибу готую за європейськими технологіями" - ветеран АТО відкрив ресторан

24

Фото: Валерій Шмаков

Ветеран АТО Сергій Бондарук відкрив у Львові на вулиці Модеста Менцинського рибний ресторан Fisher. Шеф-кухарем у закладі є він сам.

"Проаналізував ринок Львова – зараз попит на суші і сиру рибу. А монозакладів, де готують традиційні страви з риби не так вже й багато", - розповідає Сергій Бондарук.

Серед основних страв у меню стейк з лосося, форель, тілапія, короп по-домашньому, восьминоги, лангустіни та мідії в винному соусі. Окрім риби, тут подають грибний суп, салат "Цезар", пельмені, австрійський шніцель та курячі нагетси. Алкоголь у закладі не продають.

"Смажена форель відвідувачам подобається, лосося тушкуємо в вершковому соусі, українську річкову рибу готую за європейськими технологіями. А от сам я риби не люблю. Я виріс біля річки. Смажена риба постійно була на столі", - зауважує.

Середній чек у закладі становить 100-120 грн.

"Ідея закладу – зробити їжу доступнішою. Ресторан відкрив на кредитні кошти. Дизайн інтер'єру придумала дружина Ірина. Ремонт робили теж самі. Меблі змайстрував Ірини батько".

За освітою Сергій інженер-електромеханік залізничного транспорту. Працював на залізниці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Боєць-розвідник після війни почав вирощувати троянди

 

"Перед війною їздив на сезонні роботи до Криму, де підробляв мангальщиком. Там же виконував обов'язки повара. Так і навчився куховарити. Потім на війні готував для побратимів, коли мав вільний час. Старався шоб хлопці їли гаряче хоча б двічі на тиждень. Переважно тушковану картоплю з тушонкою. Або "Червону рибу". Брав три-чотири консерви кільки або бичків в томатному соусі змішував з яйцем, цибулею і майонезом. Виходив салат. Постачання у нас було нормальне. Овочі видавала держава, свіжий хліб, консерви та каву привозили волонтери, хоч і не без ризику для себе", - говорить ветеран.

До складу 14-ї бригади потрапив у четверту хвилю мобілізації. До військкомату прийшов сам на перекомісію. В армії не служив через проблеми зі здоров'ям.

"На війні спершу тримали позиції біля селищ Сартана і Павлополя, що під Маріуполем. Ближніх боїв там майже не було, тільки обстріли з 120-мм мінометів та САУ. Звідти нас направили у місто Мар'їнка, що на околиці Донецька".

Розповідає, там позиції бойовиків були за 200 метрів від українських укріплень. Проросійські бандформування, серед яких траплялись кадирівці та іноземні найманці, неодноразово намагались взяти штурмом наші розташування. Густа рослинність на околицях міста дозволяла окупантам підходити майже впритул.

"Бувало вночі з криками "Аллах акбар!" починали стріляти по нас з АГСів, РПГ, "мухами" накривали, вели вогонь з терикону. Зазвичай у нас з ними перестрілки були автоматні. Сепари, що йшли в атаку, мабуть були чимось "обдовбані", адже знали, що тут встановлені розтяжки, але все одно лізли і несли великі втрати", - згадує він.

 

Демобілізувався Сергій Бондарук після осколкового поранення в руку. Не сподівався що рука знову стане працездатною. Та після лікування та реабілітації може дати фору на кухні не одній господині.

"Дружина побратима якось запитала, - "З тобою після війни все нормально? Бо мій чоловік після війни дивний став. Постійно працює". У мене та сама історія – постійно рухаюсь, щось хочу зробити. Жага до життя з'являється після того як побуваєш там. Хочеться прожити так, щоб залишити якийсь слід після себе для людей. Один побратим працює будівельником в Польщі, інший побудував теплицю, вирощує квіти, ще один виготовляє корпусні меблі на замовлення. Всіх після війни поміняло", - говорить Сергій.

×