Про плачевну ситуацію з україномовним книговиданням і друкованими україномовними ЗМІ написали у відкритому листі до президента Віктора Ющенка відомі представники української інтелігенції.
Серед них — президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" В"ячеслав Брюховецький, директор Інституту літератури імені Т. Шевченка Микола Жулинський, директор Інституту філософії Мирослав Попович та інші.
Вони дорікають, що книговидавці та власники газет і журналів порушують українське законодавство, а держава мовчки за цим спостерігає. "Кожен засіб масової інформації повинен видаватися передусім державною мовою, а поряд із нею може видаватися іншою, — нагадують про закон. — Засилля іншомовної книжкової продукції неминуче призведе до втрати ідентичності українського народу та як наслідок — до втрати державності".
Наша влада — боягузи
Автори листа вимагають встановити норму, за якою не менш як 70 відсотків накладу загальнодержавних журналів, газет і книжок має видаватися українською. Також пропонують обмежити імпорт книжок з інших країн.
Україномовній книжці терміново потрібна підтримка, погоджується головний редактор видавництва "Факт" Леонід Фінкельштейн, 54 роки. Однак вона має бути комплексною.
— Наша влада — боягузи, — каже він. — Говорять, що треба підтримувати україномовне, але жодного преференційного закону не ухвалюють. Бояться розмов про утиски російської мови. Треба перестати боятися і пам"ятати, що ми живемо в своїй країні.
Видавець вважає, що потрібно відкрити муніципальні книгарні в усіх регіонах України, насамперед у районних центрах. Адже, за приблизними підрахунками, зараз на 650 районних центрів припадає лише 50 книгарень.
Окрім цього, потрібно запровадити торговельне мито на імпортні книжки. Також має бути підтримка видавництв, які намагаються друкувати україномовні книжки. Їм слід надавати одноразові державні гранти та пільгові довгострокові кредити без застави. А щодо квотування, то воно має бути дуже обережне та продумане.
А ось головний редактор жіночого журналу "Eль Україна" Нана Морозова, 34 роки, вважає, що примушувати видавців друкувати україномовну продукцію не варто. Видавнича справа — це бізнес, який має свої закони.
— Із задоволенням видавала б журнал українською, — каже вона. — Але маркетингові дослідження показують, що більший попит мають російськомовні журнали. Зараз підростає покоління, яке звикло отримувати інформацію українською. І років за десять воно змусить нас переглянути мовну політику. Але це будуть бізнесові рушійні сили, а не наказ держави.
3 
1
Коментарі