Протягом цього року мені двічі доводилось бути в оргкомітеті конференцій, і обидва рази я виконувала багато різноманітної роботи, зокрема пов'язаної і з текстами. Наукові статті годиться давати компетентним рецензентам почитати перш ніж надіслати їх до друку. І ці ж таки рецензенти часто вносять правки і стосовно граматики тексту... Зазвичай, вносять вони їх від руки на роздрукованому примірнику. А потім хтось виконує технічну роботу - вносить ці правки в електронний формат документу, приводить те все до одних стандартів - відступів і ширини полів, розміру і стилю шрифту та ін. Хочу сказати, що з такої роботи я отримала неоціненний досвід і користь - нарешті визубрила якісь розповсюджені граматичні помилки і стараюсь їх уникати в своєму мовленні-писанні... А ще така робота зробила моє око особливо гострим до різного роду описок, неправильного вживання слів та ін. Ще в школі різні завдання такого роду мені дуже подобались. Хтозна - може, в мені помирає філолог... ой, себто мовознавець. Так от...
Їду я в маршрутці і натикаюсь на плакатик стосовно проекту започаткування (чи то відновлення) виноградників. Відбулась та подія 10 жовтня. Складалась вона з двох частин - екоакції з прибирання парку Знесіння і воркшопу, де мали поговорити про започаткування виноградників.
Оце слово воркшоп... Яке саме по собі звучить ніби хтось на асфальт плюнув, страшною отруйною скалкою впилось мені в око. А ще написане якесь незрозуміле слово латинкою вгорі плакату не давало мені спокою, аж з третього разу я розшифрувала його як "Знесіння"...
Гортаючи стрічку своїх друзів, серед яких якось хоч-не хоч є трохи людей більш чи менш причетних до мистецтва, всього нового, моди, сучасних віянь і т.д. Все частіше почала натрапляти на такі різного роду англійські слова втиснуті в український текст, авторами яких є або мої друзі-знайомі, або інші люди, яких вони цитують... і судячи з усього поважають. І вони мені кожен раз, як граблі по чолу періщать. Я вам чесно скажу, мене від того аж пересмикує.
Ми так хочемо стати сучасними і модними, що аж зі шкіри пнемось... Ми дійшли до того, що українське у нас асоціюється з пережитком, минувшиною чи, в кращому випадку, сімейними і національними цінностями, до яких ми ставимося приблизно, як до статуеток на поличці в серванті - час від часу здмухуємо з них пил і ставимо назад у сервант. Викинути не наважуємося, бо все ж якесь воно дуже звичне, завжди там стояло, але й не користуємось.
В нашій мові все більше і більше англійських слів, і часто вони з'являються там без жодної необхідності. Просто це спосіб бути "в тренді" і не пасти задніх.
Куди не плюнь у нас б'юті класи і б'юті блоги, гепенінги і воркшопи, споти, шузи, руми і кастомери... разом з ними коучі, девелопери, стартапи, промоутери, менеджери, мерчандайзери, коучі та рітейлери. Дехто навіть умудряється розмовляти чи писати з такою концентрацією цих слів, шо мене просто верне. Ще в нас є мода писати латинкою наші слова. В нас тепер "Park Znesinnya Vineyard & Urban Garden", так ніби ми чекаємо делегацію з Нью-Йорка, яка от от приїде і першим ділом поцікавиться що то у нас за парк і щоб довго не пояснювати ми одразу ж його англійською і назвемо. Без українського аналога, може, навіть. У нас різноманітні DJ Vasja, Krumpli workshop, AndriySalo production, Marichka Smalec Exclusive Design, i Taras Zozylya premium samogon, Katya Mykytenko extra brand.
High Quality Premium Ukrainian Borsch & Original Pelmeni в меню на обід. Ніяк не менше. Хоча, по суті це просто хтось візьме той самий борщ з пельменями, які нічим не відрізняються від борща і пельменів, які готували в їдалці за часів СССР і подасть їх тобі, присмачивши текстом та/і відео де все буде так як треба - люди в правильних модних шмотках, в замшевих черевиках без шкарпеток, в вузьких штанцях, закоротких, так ніби ти їх зняв з молодшого брата чи сестри, в якійсь блузочці у песики, пончики чи Спанч-Боби і з дурнуватою шапкою, яку ше років десять тому таким чином носили лише гопніки-рагулі... Правда, вони носили їх лише коли зимніло, а тепер модно навіть влітку... Часто такі шапки нагадують мені дрімучих неосвічених гастарбайтерів із глухих сіл, які фігачать на стройці, шоби було за шо бухать. Такі знаєте, попадаються часто в потягах і на вокзалах - засмальцьовані, з брудними руками, з купою лайки, зате теж шапку так до кінця не натягають а ніби кладуть на голову) Ахах.. Колись ше була мода шо "Кєпачька далжна бить чіста вася на сєвєр".
Взагалі, так глянути - в нас тепер чи не половина всього з приставкою "екстра" і "преміум" чим сам сенс таких приставок нівелюється і показує абсолютно рядовий продукт під етикеткою зі стразіками, або написаною правильним преміум шрифтом, який вже лізе з усіх усюд від етикеток на трусах до вивісок магазинів... Тому що ринок швидко орієнтується на те, що гарно продається. І якшо ви готові купити дешеве лайно, лише тому, що воно обклеєно папірцем з точно таким самим шрифтом, який ви бачили на модних картинках - не питання - ринок обклеїть вам етикетками з таким шрифтом все на чому тільки вона поміститься.
Ну, а слова екстра, преміум, оріджинал і інші з тої серії додадуть вам до почуття власної значущості декілька балів. Ооо.. Ексклюзів... Всі хочуть бути вищими за інших, кращими і достойними особливих продуктів... Хоч би вони і були продуктами масового вжитку.
Що найцікавіше - англійська мова. Англіцизми й американізми зараз використовують усі, навіть ті, чий рівень англійської далеко не perfect. При цьому вони ще й умудряються задирати носа вживаючи такі слова, часто не правильно чи перекручено. Вже таке траплялось - років 10 тому модні пацики говорили по-російськи (принаймні, намагались), або вставляючи велику кількість російських слів. Був тоді такий образ братви, брігади... Треба було бути нармальними пацанами, жити па панятіям ну і так далі. Інтеграцію російської в той час ще цілком можна зрозуміти - тільки розпався совок, під час якого в нас у всіх школах вивчали російську, російське телебачення... І совок тривав довго. Та і взагалі - ми же братья славянє... І перетягувати слова з російської в нашу мову досить легко... Принаймні, російська мова має відмінки, роди, часи. І діалекти наші повні іншомовних слів, залежно від історичних обставин, звісно. Взяти ті самі польські слова у Львові, або що. Але цих слів не так багато (у вжитку) і мало хто може похвалитись великим словниковим запасом таких діалектизмів... Слоїк, філіжанка, коліжанка... та й на тому часто закінчуються пізнання пересічної людини... Взагалі є таке поняття як активна лексика. Якщо мені не зраджує пам'ять, це той набір слів яким ти постійно користуєшся. Я, до прикладу, знаю багато діалектних слів, але щоденно вживаю лише деякі з них. Усе решту - з категорії загальних знань, так би мовити... Але чому люди вперто продовжують запихати в нашу мову англійські слова, які звучать цілком відмінно, не мають ні родів, ні відмінків, і посеред будь-якого речення як колода в оці?
Звідки оте непереборне бажання орудувати громіздким і складно вимовлюваним "гепенінгом", коли можна сказати "подія"? А звідти ж - всі ці слова з іншої мови додають почуття винятковості... Що ще більш смішно і примітивно... Бо ж для самих американців, від яких ми їх копіюємо, це цілком буденні слова. І якшо Original clothes для нас звучить так солодко і заманливо, то для слуху американця це всеодно, якби я вам сказала "Самобутній одяг". Що? Зблякло якось? Але це ж те саме!
Я ще можу зрозуміти використання іншомовних слів, коли це власна назва чогось, або в українській мові немає замінника цьому слову, або іншомовне слово вже на стільки адаптувалось у нашій мові, що часто його вже і не відрізниш від рідних... Ну, або іноді іншомовні слова використовують для позначення більш конкретного випадку, коли українське слово має широке значення і може бути неправильно потрактоване... Але оце вимушене заповнення і переповнення мовного простору без жодної на те необхідності мене дивує.
Взагалі моя вчителька української мови казала, що іншомовних слів не може бути більше ніж 10-15 % тексту, інакше він стає кострубатим і немилозвучним. А ще вона казала, що треба знаходити, знати і використовувати українські відповідники, якщо тільки вони є і не дозволяти іншомовним словам засмічувати і витісняти наші. Важко боротися з русизмами... Особливо, враховуючи що діалекти деяких областей містять їх багато. А діалекти ми ніби й хочемо зберегти... А ще іноді русизми дуже нагадують українські слова... Але походять вони в першу чергу з того, що багато всього навколо російською мовою. Фільми, книжки, інтерфейс комп'ютера, підручники.
Важко користуватись українським словом якщо ти знаєш лише російське і всюди воно тобі трапляється. Саме тому я почала заморочувати собі голову пошуком українського інтерфейсу до всього у себе на комп'ютері, за яким проводжу дуже багато часу. Це не безсвідомий націоналізм - це спосіб вивчити і знати, користуватись українськими словами. Так само варто побільше читати української літератури. З підручниками складніше... Часто хороші підручники з доступних нам мов лише російською. Що ж - треба значить піднімати рівень знання англійської. Щоб вона не обмежувалась лише модними словечками - читайте англійською, пишіть англійською, дивіться фільми без перекладу, а не вихваляйтесь модними словечками. До речі - з цими американізмами боротись легше... Особливо новомодніми - вони надто явно відрізняються від усіх інших, ще не притерлись і не вжились у нашу мову... Більше того - їх ми вживаємо свідомо, докладаючи зусилля, щоб увіпхнути їх у свої речення. Краще докладімо зусиль у зворотньому напрямку - на пошук і використання того що у нас є, але ми про це забули. Тег - мітка, пост - допис, демонстративно - показово, воркшоп - майстерня... ... ...
4 
1
Коментарі
5