Батьківський крик руйнує мозок дитини

Щоденні скандали негативно впливають на психічний розвиток дітей та можуть стати причиною розвитку агресивної поведінки або, навпаки, їх зайвої скутості і низької самооцінки.

 

Психологи Університету Піттсбурга (США) протягом двох років аналізували 976 сімей і виявили, що крики, які були частиною виховання, стали причиною поганої поведінки у підлітків і депресії у малюків. Крім того, діти стали ще більш неслухняними, а травми, нанесені такими зривами, не "зцілювалися" обіймами та іншими жестами любові, які проявляли батьки, прийшовши до тями.

Інше дослідження групи психіатрів з Гарвардської медичної школи (США) показало, що словесні образи, приниження або докори, сказані мамою або татом в пориві гніву, можуть значно й надовго змінити структуру дитячого мозку. Вчені проаналізували 50 малюків, які отримують психіатричне лікування, і порівняли їх з 97 здоровими дітьми.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як не хворіти в дитячому садочку - поради педіатра

Вони виявили, що тілесні і словесні покарання викликали значне зменшення мозолистого тіла, "кабелю" з нервових клітин, який з'єднує дві півкулі головного мозку. В результаті активність в різних частинах мозку знижувалася, погіршувалися пам'ять і увага, зменшувався приплив крові до мозочка, все це в підсумку призводило до втрати емоційної рівноваги у дітей.

Як перестати кричати на дітей

 

Поспостерігайте за собою, які ситуації і в який час змушують вас кричати на дитину: перед сніданком, перед виходом до школи і так далі. Цей шаблон допоможе вам знайти справжні причини вашого зриву, наприклад, поспіх, стрес або втому. Можливо, дитина ні в чому не винна.

Якщо ви відчуваєте, що ось-ось втратите контроль над собою, зробіть кілька повільних і глибоких вдихів або просто вийдіть з кімнати.

Не створюйте завищених очікувань. Часто розчарування відбувається, коли ваші уявлення не виправдовуються в реальності, наприклад, ви сподівалися, що дитина зробить домашнє завдання самостійно, але цього не сталося. Важливо пам'ятати, що ваш малюк - всього лише дитина і вона дратує вас не тому, що йому це подобається, а просто через свою незрілість.

Не звинувачуйте себе. Почуття провини ще більше збільшує напруженість. Кричати на малюка час від часу - це нормально, іноді вони по-іншому не розуміють. Головне, щоб це не стало звичкою.

Пам'ятайте, що саме ви є для своєї дитини прикладом для наслідування. Тому кожен раз, зриваючись на неї в гніві, подумайте, а чи хотіли б ви, щоб він був таким же нестриманим?

×