— Дехто займається ранковими пробіжками, але ж набагато краще поєднати спорт і дорогу на роботу, — розповідає черкасець 31-річний Павло Харченко. Він щодня дістається туди велосипедом. Працює системним адміністратором на кондитерській фабриці "Світ ласощів" неподалік пл. 700-річчя.
У вівторок о 7.20 зустрічаємося з Харченком біля багатоповерхівки на розі вул. Сєдова та Благовісної. Він на чорному гірському велосипеді, в шоломі, велосипедних шортах і футболці та з рюкзаком. Від дому Павла до роботи їхати 5 хв., проте він щодня змінює маршрут. За день проїжджає 20 кілометрів.
— Можна і за кілька хвилин добратися, а можна, прокататися, прокинутися, збадьоритися. Тим паче, погода чудова. Я обрав велосипед як хобі ще з дитинства. Так з ним і не розлучаюся.
За кілька хвилин виїжджаємо. Одразу ж на перехресті бульв. Шевченка і вул. Сєдова нас, порушивши правила, не пропускають два автомобілі.
— Отака культура на дорозі. Бува, на перехрестях починають сигналити, щоби посунувся. До рукоприкладства не доходило, але часто такі от речі закінчуються словесними баталіями. Зазвичай це мій нецензурний монолог у бік бидловодія, — каже Харченко.
Їдемо в бік Дніпра, спускаємося на Митницю. Рухаємося дорогою, дворами і тротуарами. Біля Річкового вокзалу триває будівництво і ремонтують дорогу.
— Отут має бути велодоріжка, але ж її, мабуть, використовуватимуть як парковку для автомобілів, як це роблять у Києві, — показує Павло.
Біля Річкового вокзалу повертаємо на вантажний порт. Тримаємо середню швидкість. Із вул. Портової звертаємо до Дніпра, переїжджаємо колію. Їдемо доріжкою з порепаним асфальтом попід берегом. За нами ще кілька велосипедистів.
— Оце ідеальна доріжка. Місце чудове. А покриття для такого велосипеда не страшне, — говорить черкасець.
Виїжджаємо на вул. Берегову. Звідти — на Пацаєва. За нами біжать собаки, але не можуть догнати.
— Завжди тікаю від них.
Павло їздить велосипедом навіть у дощ.
— Далі шкіри не промокну, — розказує. — Лише швидкість доводиться скидати. Раніше і взимку їздив, але зараз коліна вже на холоді поболюють. Їжджу аж до морозів, а друг і при мінус 20 по заметах їде. Молодець, що й казати. Я ж взимку добираюся пішки.
Із Пацаєва повертаємо на Чигиринське шосе. Їдемо тротуаром.
О 7.47 ми вже біля в'їзду до кондитерської фабрики. За велокомп'ютером, довжина нашого ранкового маршруту 8 км. Павло ставить велосипед у приміщенні ваг для вантажівок і замикає його там. Для роботи має інший одяг, перевдягається і о 8.00 уже на робочому місці.
350
велосипедистів відвідали черкаський "Велодень" 27 травня цього року.
10
велопарковок є у Черкасах: зокрема біля супермаркета "Новус", "Фреш-маркета", "ОТП банку" на вул. Лазарева, біля Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, поблизу центру зайнятості й мерії. Біля мерії парковка завжди порожня.
Трос від велозамка можна перекусити за три секунди
Надійного засобу захисту від крадіжки велосипеда немає, — каже Павло Харченко.
— Замки ненадійні. Великими кусачками той трос можна за 3 секунди перекусити. А якийсь цеп із собою возити — то вже вага.
Найбільше велосипеди цуплять у тамбурах і сушарках, а не на вулиці. Так викрали у його друга.
— Можна зібрати якийсь непримітний байк, щоб на нього злодії й не дивилися. Але найкраще — не залишати велосипед без нагляду, — радить.
2 
1
Коментарі
2