Володимир Білий купив сину букет айстр

Заступник губернатора 48-річний Володимир Білий віддав свого 6-річного сина Бориса до першого класу Першої міської гімназії Черкас.

1 вересня батьків і учнів цього закладу вітали з початком нового навчального року в палаці "Дружба народів", що за кілька кварталів від гімназії. Першокласників набрали два класи, по 31 учню в кожному.

— Син сьогодні встав півсьомої ранку. Каже, давайте вже йти, — розповідає Володимир Павлович. — Учора купили йому букет айстр.

Володимир Білий згадує, що пішов до першого класу 1968 року в Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

— Це було таке свято, що словами не передати. Усе літо бігали босоніж. А тут одягли білу сорочку, чорні штани й взуття. Здається, ішов без букета. Лінійку проводили на шкільному подвір"ї. У центрі стояв пам"ятник Зої Космодем"янській. Бо її іменем була названа школа. У класі нас посадили за дерев"яні парти. Щоб за неї сісти, треба було відкинути дошку. Перші слова писали чорнилом. У нас навіть предмет був — чистописання. Учили, як виводити букви без клякс. Першу мою вчительку звали Жанна Павлівна. А от прізвище забув, — зізнається Володимир Павлович.

40-річний Юрій Земляков, заступник начальника обласної міліції, повів свою доньку 6-річну Любов у школу N31.

— Із вечора волосся їй накрутили на бігуді. Дитина терпіла, щоб бути красивою, — каже Юрій Олексійович.— Купили хризантеми чи жоржини. На них я не розуміюся. Я до першого класу пішов теж у шість років. Тоді це був нонсенс. Мама сама трьох дітей виховувала. За садочок не було чим платити.

6-річний син заступника директора з управління персоналом черкаської науково-виробничої фірми "Урожай" 29-річної Тетяни Волочай навчатиметься у школі N28.

— Для нас було важливо знайти хорошу першу вчительку для Олексія. Ми довго консультувалися, навіть зверталися до методистів інституту підвищення кваліфікації вчителів. Порадили Олену Федорівну Горобець. Син трохи боявся йти в школу. А потім роззнайомився. Зі школи повернувся з добрим настроєм. Так співпало, що з ним ходитиме син моєї однокласниці Олі Скорини, — розповідає Тетяна.

Жінка вчилася в одній зі шкіл Черкас.

— Називати не хочу, як і згадувати першу вчительку. У неї не було до дітей індивідуального підходу. Для неї ми були просто сірою масою. Це мене й спонукало прискіпливо обирати першу вчительку для своєї дитини.

×