Будівельник Володимир Зайченко, 37 років, Городище:
— Я вже залишився без роботи. Наш об"єкт у Києві перестали фінансувати. Місяць сиджу вдома. Шукаю роботу в Городищі. Потрібні слюсарі, електрики, зварювальники, токарі. Але зарплата мала — до 2 тисяч гривень. На гроші, які я заробив у столиці, сім"я спокійно житиме до весни. Надіюся, що тоді ситуація зміниться. Якщо ні — заведу свиней, посаджу картоплю. Житиму натуральним господарством.
Провідний брокер агентства з продажу нерухомості й автомобілів "Капітал" Олена Фюдр, 30 років, Золотоноша:
— Роботу втратити не боюся. Якщо втрачу одну, то знайду іншу. Було б бажання. У мене три вищі освіти, четвертий диплом захищаю в травні. Тому не вважаю, що знайти роботу буде проблематично. Необхідно поступитися амбіціям щодо заробітної платні, а так все буде добре. Можу працювати в багатьох сферах — від юриспруденції до торгівлі. На перший час маю присадибну ділянку, є деякі заощадження.
Перший заступник міського голови Умані Володимир Віблий, 56 років:
— За фахом я інженер-конструктор, пропрацював вісім років на місцевому оптико-механічному заводі. Також робив жерстяником. Маю великий досвід роботи в комунальній сфері. Можливо, організував би підприємство із надання послуг у цій сфері.
Начальник санітарно-епідеміологічної станції Черкас Василь Загородній, 49 років:
— У мене руки звідти, звідки треба. Маю багато будівельних навичок. Кладу плитку, штукатурю, крию дах. Так склалося, що батьки двічі будувалися і я там пройшов практику. Навчився всьому. Мене втрата роботи не лякає. Але думаю, що без нашої служби держава не обійдеться. Інакше буде розгул великих епідемій. Ось, наприклад, за 10 місяців ми зняли з продажу в місті понад 80 тонн неякісних продуктів. Відсторонили від роботи 422 особи — носіїв інфекцій, хворих і без санітарних книжок.
Кореспондент газети "Вечірні Черкаси" Олена Петрова, 25 років:
— Спочатку стала б на облік у центрі зайнятості. А там, може, щось підходяще запропонували. Заодно сама шукала б роботу в інших газетах чи на телебаченні. Кажуть, що на телебаченні фінансова криза не так помітна. Маю першу освіту повара, можливо, і з цієї спеціальності десь влаштувалася б. Якщо зовсім нічого не знайшла б або пропонували роботу з заробітною платою менше як тисячу гривень, то сиділа б удома. Так дешевше, ніж отримувати мізерну платню.
Коментарі