"Ми з чоловіком маємо чотири городи, разом 62 сотки. Земля — наша годувальниця, — каже колишній штукатур із Городища Ольга Зуйко, 62 роки. — Бо пенсії по 600 гривень — то курям на сміх. Продаємо кріп, цибулю, молоду картоплю. Везу торгувати в Київ або на Смілу. Там усе дорожче, ніж у Городищі, бо люди живуть на асфальті. Постійно свіжа копійка. Городи помогли нам провести воду в хату, відремонтувати старий "москвич". Тепер узяли ще шість соток під кукурудзу й гарбузи. Город виорав наш кум. Ми заплатили тільки за солярку".
56-річна Ольга Трохименко з Кам"янки дев"ять років тому за скороченням залишилася без роботи. Разом із чоловіком збудувала теплицю. Вирощує на продаж розсаду.
— Почала займатися цим, бо другого виходу не було. Хто візьме на роботу в передпенсійному віці?
Із кінця квітня до середини червня жінка торгує розсадою помідорів, капусти, перцю. За десяток рослин просить 5 грн. За тиждень-другий ціна впаде.
— Багатим біля землі не станеш, але й з голоду не пропадеш. Було б здоров"я.
Ольга Миколаївна каже, що розсада щороку дає прибутки, не менші за пенсію. А от на картоплі, капусті чи іншій городині не вгадаєш, ціни не передбачиш.
— Садимо картоплю, городину тільки для себе. Дітям даємо. Як пішла на пенсію, то все частіше думка покинуть це. Важко в мої года цілими днями в теплиці горбатиться, — каже, розкладаючи в кульки розсаду.
53-річний Віктор Іващенко з Канева цього року засадив лише один город площею п"ять соток. Раніше мав шість ділянок у різних кінцях міста.
— Останні роки вже за звичкою садили, на весну й літо картоплі багато оставалося, — розповідає. — І не окупалися ці городи.
Іващенко вважає, що ділянки вигідно мати у селі, коли вирощене можна згодувати худобі або продати.
— Я як порахував, скільки грошей і часу на них іде, то за голову схопився. Це на кожен город треба хоча б раз у тиждень поїхати. Особливо в кінці літа, вже як городина піде. А де ж того бензину напасешся? А угноїти раз на пару років треба. Отруту од жуків купити, розсаду.
Віктор Данилович живе з дружиною. Двоє дітей мають власні сім"ї.
Дешевше купити на зиму два мішки картоплі і закатать із десяток банок огірків
— Значно дешевше купити на зиму два мішки картоплі і закатать із десяток банок огірків. Більше нам на двох не нада. Якби не дружина, то мені й цей город не треба.
Бухгалтер 33-річний Володимир Шепетюк із Тального переконаний, що городянам ділянки ні до чого:
— Це якщо город під боком, то можна тримати. А коли до нього добиратися громадським транспортом, та ще й половину вирощеного вкрадуть бомжі, то морочитися не варто. В селі — інша справа. Загалом треба 30 соток. Половину можна засіяти ячменем чи пшеницею. Це для свиней. Решту — городиною, картоплею, овочами. Словом, усім тим, що можна їсти рідкими зубами.
— Невеличкі латки городу себе не виправдовують, — пояснює фахівець із садівництва та городництва Уманської аграрної академії Василь Заворотнюк, 42 роки. — Витрати на оранку, живлення, протруювання, знищення бур"янів та шкідників, робоча сила не окупають себе. Що більша ділянка і що більше можливостей її обробляти автоматизованим способом, то окупнішим виявиться город. Причому площа має бути від 50 соток.
Заворотнюк каже, що за такі самі гроші можна забезпечити себе картоплею, морквою та буряками, закупивши врожай у сезон.
3 
1
Коментарі