Депутати Черкаської міськради минулого тижня перейменували вул. Енгельса на Чорновола. За таке рішення проголосували 35 народних обранців. Перед цим кілька разів не набирали голосів.

Запитуємо черкасців на вулиці чи знають, де Чорновола знаходиться. Перші п'ять осіб кажуть, що не знають, чи є така в Черкасах.

— Ви питайте молодших, — каже жінка років 60. — Бо ми пам'ятаємо старі назви, а як їх на год по 10 раз міняють, то не встигаєш запомнити.

На головпоштамті кілька людей стоять у черзі по газети.

— Це, по-моєму, біля драмтеатру. Перехрестя Шевченка і Чорновола, — каже хлопець, маючи на увазі вул. Остафія Дашкевича.

На зупинці біля Соборної площі — до 10 осіб. Запитуємо, як пройти на Чорновола.

— А таке є в Черкасах? — дивується літня жінка в довгій шубі.

— Є, недавно появилася, — відповідає їй місцева в жовтій плетеній шапці. — Ну хто такий Енгельс для України? Це для Германії, Росії. А для України — ніхто. Ще вулиця Леніна є, комуністи поки що держать, але скоро її перейменують.

На зупинці "Пастерівська" чоловік радить під'їхати, бо йти ще три квартали:

— Перейменували вулицю, бо так положено, бо Чорновіл родився в Єрках, бо він Герой України. І так харашо, і Героям слава!

Доходимо до вул. Енгельса. На зупинці уточнюємо в людей, чи ми вже на вул. Чорновола.

— Нє! Це Енгельса, — відказує тутешня в норковій шубі.

Йдемо далі. Більшість відповідають, що вулиця зветься Енгельса. Натрапляємо на напис "вул. Чорновола". Він прикріплений поверх металевої таблички. Помітно, що хтось намагався його зірвати.

— Це ше пока Енгельса. Чорновола немає, — сердито говорить літня жінка у сірому пальті. Підходить до будинку №40 й зачиняє за собою хвіртку. — Немає в Черкасах такої вулиці. Хочуть перейменувати Енгельса, а люди не хочуть. Так шо не шукайте такої вулиці, а йдіть, куди вам треба.

Біля квіткового магазину Людмила Супрун торгує рибою й молоком. Поруч стоїть Тетяна Скобенко. Продає квашену капусту та яблука.

— У нас вулиця дуже хароша — красіва, ухожена, зелена, зробили асфальт. Район тут престижний. Шо в нас тільки нема: і базар, і цвєточні магазини, і банки, і магазини, і парихмахерські, а аптек скільки. І в любу точку можна доїхати, — говорить Тетяна Скобенко, 62 роки. — Енгельса — це як центральна вулиця, як бульвар Шевченка. І всі люди, які тут живуть, возмущаються, бо ніхто не хоче на Чорновола. Ми знаємо, хто такий Енгельс, і сама назва нравиться. А Чорновол. Ну там якийсь був. Шось трохи за народ робив.

— Так саме ж прізвище "чорне", — додає Людмила. — А Енгельса — це зелена вулиця. Зелена красіва вулиця.

На зупинці Кінотеатр "Мир" зупиняємося біля двох городянок.

— Нашо той Чорновол? Хай у Львові був би собі. Уже привикли, то хай буде Енгельс, — розповідає Наталія Хряпак. —  Це хіба шо молодьож пізніше буде називати. Переназивали ж Уріцького, Карла Маркса, а я по цей день їх так називаю. І Смілянську я Комсомольською називаю.

Біля зупинки Шкільна зустрічаємо  жінку в коричневому пальті. Вона перша, хто радіє зі звістки, що вулицю перейменували.

— Ну слава Богу, що хватило розуму, дойшло до людей Чорновіл — це український чоловік. Проти можуть бути тільки рускоязичні, — міркує Надія Шемшур, 69 років.

До центру повертаємося маршруткою №31. Вона проїжджає всю вулицю. Запитуємо в кондуктора, чи замінять трафарети.

— Я й не знала, що перейменували. Нам ніхто нічого не казав. Нас же повинні були попередити. Ми ж оголошуємо остановки, тепер уже треба Чорновола казати? — питає Лариса, 36 років. — А який із цього плюс? Нема шо робити.

×