— Згоріло все. Вціліла лише ванна, — каже мешканка квартири N88 на третьому поверсі будинку N28 на вул. Герцена в Умані Галина Ткачук, 40 років. У квартирі поверхом нижче 24 грудня спалахнула пожежа.
Господар помешкання 42-річний Ігор Тихий святкував день народження. Від цигарки загорілося ліжко. Побачивши дим, чоловік вийшов надвір.
— Навіть не визвав "пожарку". Сидів у під"їзді невміняємий, — скаржиться біля будинку Галина Ткачук.
Через балкон вогонь перекинувся на квартиру поверхом вище. 32-річна Людмила Гнатюк із восьмимісячною донькою Софією не змогла вийти. Вибігла на балкон.
— Ми намагалися їх витягти, але не виходило. Воду нам дають лише з шостої до десятої ранку і ввечері. Набираємо її у ванну. Я шість відер вичерпала, щоб не дати вогню перекинутися далі по під"їзду. З другого по четвертий поверх у людей поплавилися дзвінки, телефонні кабеля. Кіптява он у декілька міліметрів, — показує на вікна під"їзду Галина.
Підходить 33-річний Анатолій Гнатюк. Чоловік має на базарі торговельний кіоск.
— Коли почалася пожежа, я купував товар на базі. Компаньйон зателефонував, що горить квартира під моєю, — ділиться. — Я покинув товар і полетів. У під"їзд зайти не зміг. Люда стояла на балконі і тримала Соньку на витягнутих руках, щоб не отруїлася димом. Благо, 12-річний син Андрій був у школі. Я побіг шукати драбину.
Драбина виявилася закороткою. Пожежники приставили її впритул до стіни і зняли жінку з немовлям.
— Я їх одразу в лікарню повіз. Сказали, що невелике отруєння чадним газом. Будемо до суду подавати. Він же наступного разу весь будинок спалить, — сердито додає чоловік.
Вогонь був великий, води не вистачило. Довелося викликати ще дві машини.
— Згоріло нажитого десь на 60 тисяч гривень. Я ремонт торік зробив на 25 тисяч, телевізор плазмовий за
15 тисяч придбав, 6 тисяч згоріло готівкою, кухонна техніка, меблі, — зітхає Анатолій. — З одягу вціліло те, що було на нас. Тепер знімаємо квартиру за 700 гривень.
Питаю, чи Ігор Тихий якось компенсував пожежу.
— Де там, — махає рукою чоловік.
— Працівники ЖЕКа сказали, що ремонт не зроблять, доки стіни не вимиємо від гарі. А він ні разу мити не виходив,— обурюється сусідка. — Встановив собі три пластикові вікна і броньовані двері. Ніде не робить. Мати в нього в церкві якійсь молиться, то віруючі їм і помогають. На обліку стоїть, як алкоголік. Він удома.
Підіймаюся до квартири Ігора Тихого. Питаю, чому не допомагає постраждалим.
— Я у свята не працюю. Пізніше допоможу мити під"їзд. На відшкодування грошей не маю, якби були — віддав, — заявляє. — А вікна-двері встановила церква. Що, скажу — не треба, якщо дають?!
4 
35413
Коментарі