За статистичними даними управлінь економіки, освіти та науки, охорони здоров"я обласної державної адміністрації, управлінь статистики та Міністерства внутрішніх справ у Черкаській області, "Газета по-українськи" склала рейтинг найпривабливіших для життя міст та селищ Черкащини (надалі для спрощення називатимемо їх одним словом "міста"). До списку увійшли 19 райцентрів та міст обласного підпорядкування. У силу свого адміністративного становища, обласний центр є найрозвинутішим на теренах регіону, тому Черкаси до списку не долучили.

Позиція міста в кожному з критеріїв визначила кількість набраних ним балів.  Найбільше місто могло отримати 19 балів. Найменше — 1. У підсумку позиція кожного міста визначилася сумою набраних балів.

Чим подобається місто?

Голова Золотоніської організації-громади циган "Аме Рома" Володимир Бамбула, 57 років:

— Я його дуже люблю. Звідси родом, хоч до 1963 року наша сім"я кочувала по Україні.

Золотоноша і не велике місто, і не мале село. Поряд із містом траса, не так далеко й до Києва.

Я був у Єгипті, то там 90 процентів території гори й пісок. А в нас яка краса, особливо улітку. Недалеко протікає Дніпро, маленькі річки. Біля об"їзної дороги стоїть курган, яких там тільки немає польових квітів...

Я ходжу в церкву. У нас є гарний храм, а за містом — великий Красногірський монастир.

Що не подобається в місті?

Школярка Вікторія Лангова, 15 років:

— Роботу знайти  важко. Щоб була нормальна зарплата, щоб можна було прожити. Багато людей їдуть звідси підзаробити. Все стало настільки дороге, що посидіти в якомусь кафе потрібна чимала сума.

Роботу знайти  важко. Багато людей їдуть звідси підзаробити

З опаленням погано. Деякі школи третій тиждень сидять удома, бо навчатися просто неможливо.

Парк у нас є, але там нецікаво. Звичайно, є каруселі, є лавочки, та чогось все-таки бракує.

Пропоную розставити більше контейнерів для сміття. Йдеш вулицею, й немає куди викинути папірець. Треба, щоб стояли в місті лавочки. Іноді хочеться десь посидіти. Приходиться йти до парку або в кафе.

Хотілося, аби міліція стояла на дорогах, і менше траплялися аварії. Щоб пізно ввечері ходили, дивилися за порядком.

СМІЛА

Чим подобається місто?

Вихователь дитсадка N8 Віра Селюжицька, 43 роки:

— Місто компактне, зелене. Відремонтовані дороги. Зараз можна добратися в будь-який куточок. А раніше було кілька маршрутів, та й автобуси їздили нечасто.

Добре, що є залізнична станція й сполучення з різними містами. Моя мама живе у Будо-Макіївці, то я в будь-який день можу поїхати туди поїздом. Автобус ходить, але він не такий надійний. У погану погоду може до нас не доїхати.

Зараз воду подають нормально, з 6.00 до 11.00 години. А раніше давали через кожні три години. Хоч на ніч відключають. Але ж удень не треба накачувати ванну води.

Подобається парк у центрі. Він дещо схожий на уманську "Софіївку". Посередині парку протікає вузенька річка від Тясмину, а через неї з десяток мостів. У нас гарно організовують різні свята, запрошують зірок.

Що не подобається в місті?

Начальник Смілянського міськвідділу міліції 42-річний Юрій Торкайло:

— Брудне. Хоч комунальні служби й намагаються прибирати. На День міста я переконався, які неохайні люди тут живуть, яка невихована молодь. За будинком культури зробили туалет. Організацією дозвілля молоді ніхто не займається.

На проблеми міліції звертають увагу лише тоді, коли потрібна допомога. Немає на вулиці Свердлова в районі харчового технікуму і школи-інтернату лежачих поліцейських.

Ще людей дратують залізничні переїзди, яких у місті два. Й обидва в центрі. Особливо бере злість, коли спішиш і потрапляєш двічі на поїзд. Але мені щастить, дорога завжди відкрита.

Перед дощем дістають відстійники. Не можна кватирку тримати відкритою, бо сморід буде і в хаті. Його чути й далеко за містом, якщо вітер дме в ту сторону. Я живу в мікрорайоні "Радіозаводу", то там найсильніше чути. Але ми вже до запаху звикли.

Чим подобається місто?

Начальник штабу міськрайвідділу внутрішніх справ В"ячеслав Канівець, 28 років:

— За що можна любити Батьківщину? Навіть моє прізвище до того змушує. До речі, в Каневі і районі живуть чимало моїх однофамільців.

Канівські гори — унікальні за геологічною будовою, поблизу Канева розташований найгрозовіший район України. У нас сонячних днів стільки, як на Південному березі Криму. У нас найбільший у Європі Хмільнянський яр. Врешті, у нас Дніпро і усипальниця Тараса Шевченка. Мені не соромно сказати, що я живу у Каневі. Бо це не райцентр, а справжній рай на землі. Особлива гордість проймає, коли бачу захоплення іноземців, які фотографують краєвиди з Тарасової гори.

Якби моя воля, я залишив би в такому гарному місті тільки гарних людей. Але у більшості випадків маємо справу з проблемними елементами. Так хочеться, щоб вони стали нормальними людьми. Не збираюся міняти ні роботу, ні місце проживання. Як це не патетично звучить, але всі свої зусилля хочу віддати на служіння нашій громаді.

Що не подобається в місті?

Майстер виробничого навчання професійного училища радіоелектроніки та машинобудування Ірина Бузницька, 35 років:

— У Каневі живу 16 років — вийшла заміж за канівчанина. З першої миті в цьому місті почуваю себе не комфортно. Чому? Можливо, через те, що не склалося особисте життя, розлучилася з чоловіком. Начебто маю все, але всі мої рідні живуть у прикарпатському селі Княжолуки, і моє серце рветься до них. Я так і кажу, коли їду до батьків: "Їду додому", а мої діти навпаки — їдучи з Карпат, кажуть, що їдуть додому до Канева.

На моє ставлення до Канева не впливає ні влада, ні стан доріг, ні розмір комунальних платежів.

Просто я люблю ту землю, де народилася. Все інше мені чуже і байдуже. У травні цього року до Канева приїжджала моя племінниця, яка перемогла у творчому конкурсі й отримала в нагороду поїздку на Тарасову гору. Вона була у захопленні, що з вікна моєї квартири видно Дніпро. А я собі думаю: "Ну і що? Мої Карпати все одно миліші й гарніші". Дасть Бог, я туди все-таки повернуся.

ТАЛЬНЕ

Чим подобається місто?

Підприємець-будівельник Володимир Глухенький, 48 років:

— Мені тут подобається усе. Мальовниче місто, де живуть хороші, порядні люди. Мені з ними легко працювати. Хоч раніше, як сюди приїхав із Звенигородки, а з тієї пори пройшло вже два десятки літ, то був шокований тальнівськими горбами. Та з часом звик. Мав можливість переїхати і в Черкаси, і в Київ, але не став цього робити.

Подивіться, який тут замок графів Шувалових? Це ж така архітектурна пам"ятка! А церква яка будується? Та такої краси ні в Черкасах, ні в інших великих містах і близько немає.

Подобаються світанки у лісі поблизу замку Шувалових. Колись вони мріяли зробити із нього другу "Софіївку". Насадили багато рідкісних дерев.

На Гордашівській ГЕС чудовий пляж. Краєвиди там незабутні.

Місцеві люди співучі. От, буває, заспіває хор "Ордана", так мурашки по спині повзуть. Кажуть, сам патріарх Філарет у захваті був, коли приїздив церкви освячувати.

Що не подобається в місті?

Водій газети "Колос" Віталій Харченко, 47 років:

— Мене дуже "дістало" географічне розташування. Їздиш цим автомобілем із горба на горб. А взимку — взагалі... Особливо, коли ожеледиця, та ще й не поспішають дороги посипати.

Смітників не перелічити. Вийдеш до Тікича, а там цілі гори того сміття. Люди не розуміють чи не бачать цієї шкоди. Або, може, лінуються виносити. Мені завжди соромно за відстійники, що при в"їзді до Тального. Там такий сморід стоїть! Приїде людина й чортзна-що подумає.

Таксі дороге, а таксисти — нахабні.

За воду треба багато платити. Та й інші компослуги недешеві. Сама вода якась ніби посолена, з осадом. Без звички пити важко.

Місцева влада знищила місцевий музей. А там були такі рідкісні експонати! Для сміху тільки залишили табличку при в"їзді "Trypilska kultura. Museum". А музей три роки звалений на купі лежить! Леніна з центру ніяк не приймуть. А в нього вже арматура з пальців стирчить.

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

Чим подобається місто?

Медсестра Наталія Панасюк, 44 роки:

— З дитинства люблю місцеву природу. Кажуть, у нас маленька Швейцарія. Місто затишне, не метушливе, як Київ. Є що показати гостям, бо тут велика історія — маєток Лопухіних, музей Корсунь-Шевченківської битви, каштан Шевченка.

Корсунь розстроюється, в основному підприємці стараються. Нещодавно ось відкрили великий універсам "Spar", з"являються банки, магазини.

Що не подобається в місті?

Підприємець Людмила Бабенко, 43 роки:

— У мене син і донька — студенти. То вже нині болить голова, де їм роботу шукати, бо у Корсуні роботу з пристойною зарплатою вони собі не знайдуть.

Відпочити молодим людям теж немає де. Донька додому місяцями не хоче їхати

Відпочити молодим людям теж немає де. Донька додому місяцями не хоче їхати. Приїде у вихідні, просидить у хаті. Хлопці йдуть в парк. Там раніше атракціони були, а тепер самі дерева. То вони посидять з пивом на лавці й по домах.

УМАНЬ

Чим подобається місто?

Голова правління "Уманьавтодор" Володимир Лещенко, 44 роки:

— Я родом із Маньківки. В Умані з 1989 року. Одразу побачив, що тут доброзичливі та комунікабельні люди, які вміють працювати.

Місто розташоване на перетині транспортних магістралей. Шкода лише, що у нас немає залізничної розв"язки.

Був гордий за місто і своє підприємство, коли торік ми стали чемпіонами України з кінного спорту. І завжди гордий за парк "Софіївка" та вищі навчальні заклади міста. Радив би подивитися будівлю сільськогосподарського університету, спробувати кухню ресторану "Млин", уманський квас.

Як приїжджаю з подорожі, то одразу тягне пройтися рідними вулицями. Правда, треба покращити архітектуру. Найперше — врятувати старовинні будови.

Що не подобається в місті?

Депутат Уманської міськради Юрій Попик, 35 років:

— Місто має безліч можливостей, але чомусь ними майже не користується. З такими потужними заводами маємо жити краще.

Якщо вулиця Леніна чиста, то на інших — сміття. У цьому винні самі уманчани.

В Умані проблеми з водою. Вона подається з Білої Церкви двічі на день по три години. Люди прив"язані до цього графіка. Якби хоч на вихідних можна було пустити воду цілодобово. Місцевий "Водоканал" пояснює, що труби старі, не витримає система.

Нещодавно уманчани залишилися без вечірньої подачі води, бо на "Водоканалі" через борги вирубили електрику. Думаю, питання з боргами можна було вияснити. Або хоча б попередити мешканців.

ЧИГИРИН

Чим подобається?

Прокурор Чигирина Василь Мироненко:

— Славетне козацьке місто. Невеличке, тихе. Має свої культурні традиції й велику історичну спадщину.

Маємо хороші дороги у всьому районі завдяки туристичній програмі "Золота підкова Черкащини". На Чигиринщині є унікальний музей козаччини часів Богдана Хмельницького. Із Богданової гори — гарний вид на місто, на річку Тясмин. Місто чисте й акуратне.

Сміттєві баки з целофановими мішками стоять не лише по місту, а кілька кілометрів за ним, в сторону Черкас. Ви десь ще таке бачили в області? Отож. Маємо добрий автобусний зв"язок із різними містами.

Що не подобається в місті?

Керівник фірми "Ліга" дочірнього підприємства "Чигиринського РайСТ" Вікторія Костик:

— Хочеться, щоб соціальна політика була кращою, бо нині вона не відповідає сьогоденню. Щоб працювали підприємства і стабільно виплачували зарплату. Хочеться, аби підприємці думали не про власну кишеню, а трохи приділяли уваги соціальній сфері. Тоді й людям жилося б краще.

Були б гроші, я створила б туристичне агентство. Кошти від туризму надходили б у наший бюджет.

У нас по мірі можливості і грошах робиться все можливе. Якщо є негаразди, то це не вина відповідних служб, а від браку грошей.

ГОРОДИЩЕ

Чим подобається місто?

Учениця 10-го класу школи N1 Надія Григор:

— Мені на "аську" друзі скинули прикол: Городище — краще місто на планеті, а решта нам просто заздрять! Адже тільки у нас люди настільки інтелігентні, що не матюкаються, а відразу лізуть у бійку. Тільки в нас у таксі платять не за те, щоб їхати, а щоб зігрітися. Це у нас за 150 км від Києва — столичні ціни. Тільки в нас гаражі коштують, як самі машини. Ми знаходимося на болоті, але не тонемо. Це в нас зимою мінус 20, а літом плюс 40. Це — наше Городище, центр світу!

Добре, що є люди, які створюють хороший настрій громаді. У нашому мікрорайоні біля залізничного вокзалу є дискотека "Santo", там класні ді-джеї, обираємо кращу дівчину місяця. На стадіоні "Цукровик" організовують богатирські ігри та свята. Надіюся, наступного року зроблять пляж.

Що не подобається в місті?

Начальник управління підприємства "Комунальник" Валерій Трохименко, 56 років:

— Самі люди спотворюють місто, а потім нарікають на комунальну службу й владу. Щомісяця на кожну вулицю заїздить трактор, який за символічні 1–2 гривні вивезе сміття. Але користуються такою послугою одиниці — інші таскають непотріб до лісу або викидають на вулицю. Ми відновлюємо вуличні ліхтарі, а хулігани б"ють їх із рогаток. Ставимо нові люки, а їх знову крадуть. Ми виготовили більше тридцяти нових дорожніх знаків. Думали, що не крастимуть на брухт, бо метал подешевшав. Так знаки просто ламають і залишають при дорозі.

×