Чи пішли б ви працювати двірником?

Ілля Гончаров, 22 роки, безробітний:

— Пішов, якби мене дістали усі люди і мені захотілося спокою. Я нормально ставлюся до цієї професії.

Вероніка Головатюк, 43 роки, домогосподарка:

— Якби була нормальна зарплата і прижало б, то пішла. Це дуже класна професія, благородна. А те, що їм платять небагато, то це така робота, що можна десь підпрацьовувати. У мене мама, коли жила в Черкасах, працювала зранку дворніком, а тоді на хімзавод ішла.

Олег Чередник, 35 років, приватний підприємець:

— Тільки якщо дали б квартиру, а так який смисл? За півтори тисячі чи навіть 2,5? Хіба це гроші? Жить за шо, якщо жилья немає?

Любов Омельянчик, 55 років, домогосподарка:

— Категорично ні. По-перше, я на пенсії і в мене немає здоров'я працювати. Я не потягну. Туди треба йти молодим та енергійним. По-друге, це принизливо. У нас не цінують таку професію. От біля мого будинку прибирає жіночка, так кидають усе що хоч — і бутилки, і окурки. А вона все це прибирає.

Олег Воронкін, 36 років, економіст:

— Звісно, це не професія мєчти. Я людина молода, є свої амбіції, бажання. На таку роботу хіба що на пенсії можна піти. Або коли прийде такий період, що треба щось переосмислити. Але це тільки у нас суспільство все перекручує. От я був на Заході, так там будь-яка професія хороша. Дворнік собі машину може купити. А в нас це позор.

×