— Найпершими в 1990-х на Черкащині почали з'являтися торгові точки, кафе й заправки. Далі — аптеки та стоматологія. Потім — фінансовий бізнес: банки, кредитні спілки, страхові компанії, — розповідає Майя Лебедєва, 46 років, викладач факультету економіки й управління Черкаського державного технологічного університету.
— Із виробничого бізнесу розвинувся тільки меблевий. І то тільки тому, що Черкаський деревообробний комбінат штучно довели до банкрутства. А от невеликі підприємства з виготовлення продуктів харчування, наприклад, випічки чи напівфабрикатів, витіснили монополісти. Будівельних фірм також не було, бо на ринок одразу ж прийшли великі інвестори з Києва.
Чому масово закриваються підприємці?
— Частково через новий Податковий кодекс. У ньому є раціональне зерно — поповнення бюджету. Він також вигідний для найманого працівника, адже це офіційна реєстрація, стаж, надходження до Пенсійного фонду. 60 відсотків робітників у приватних підприємствах офіційно не зареєстровані. Виробництво показує себе як неприбуткове, платить мінімальні податки, а накрутку робить 300 відсотків. З іншого боку, інспекція з охорони праці вимагає платити заробітну плату двічі на місяць — аванс і зарплатню, а це два відрахування до бюджету. Заборонено проводити натуральні розрахунки, а тільки через банк або касу, це ускладнює багато видів робіт. Збільшилися виплати до Пенсійного і податки. Ще проблема в тому, що багато хто працює з імпортом, а ціна на розмитнення зросла. І продавець не може поставити ціну на китайське взуття на рівні з італійським, бо тоді його ніхто не купить. Ще один фактор — знизилася купівельна спроможність населення. Середня зарплатня по області — 1000–1300 гривень. Люди на всьому економлять.
Що вигідно відкривати?
— У нас на ринку забагато торгових точок, закладів громадського харчування, фінансових установ, СТО і заправок. Вони і закриваються. А не вистачає малого бізнесу виробничого спрямування, але він може бути тільки за державної підтримки. Бо зараз для його розвитку немає умов — потрібна сировинна база і ринок споживання. Нам дешевше купити, ніж виробити своє. Якщо своя сировина і є, наприклад, для меблів, то виходить кустарщина, а ціна висока. І людям не доведеш, що це із натурального дерева. Їм аби дешевше. Виробництво потребує великих капіталовкладень, а самоокупність настане нескоро. Наприклад, взуття. Треба закупити лінію, сировину, найняти працівників.
А віддача буде тільки тоді, коли воно продасться. І де гарантія, що взуття матиме попит?
Може, малий бізнес віджив своє?
— Без малого і середнього бізнесу немає ринкової економіки. Те саме, що відкрити школу без школярів. Це робочі місця, надходження до бюджету. Із малого бізнесу потім виростає середній. Ринкова економіка не орієнтована на великі підприємства, як це було в СРСР. Багато людей — і в кожного свої потреби. Щоб їх задовольнити, потрібні різноманітні послуги.
1 
1
Коментарі