— Моя жінка родом із міста Коломия на Івано-Франківщині, а мати живе в Кілії, на півдні Одещини. Тому доводиться подорожувати Україною, інколи й усупереч бажанню, — розповідає черкасець 42-річний Владислав Конончук.
Має "Ауді 100 Авант" 1990 року випуску. Улітку найбільше дошкуляє спека. Щоб не перевитрачати пальне, намагається рідше вмикати кондиціонер. Бічні вікна затемнив. На задні двері встановив полотняні екрани. Також поставив вітровики.
— Влітку виїжджаю о четвертій ранку, щоб до обіду добратися до місця призначення. Хоч сонце й о десятій ранку сильно нагріває. Замість кондиціонера відчиняю вікна. Вітровички поставив, щоб можна було відчиняти вікна і під час зливи. Вода не потрапляє до салону. А під час руху в спеку розпечене повітря не дме в голову. На сидіння вистеляю дерев'яні масажери. Спина не так пріє. А як залишаю машину на стоянці, ставлю під лобове та заднє скло сонцезахисні екрани, щоб не нагрівалася панель приладів. Кермо накриваю світловідбивним чохлом.
Провів від акумулятора в багажник машини дріт і поставив там гніздо підкурювача. Вмикає там холодильник.
— Я купив прилад за 800 гривень. Він слабо холодить. Добре зберігає температуру термосумка з акумуляторами холоду. Возимо у ній бутерброди та овочі. Беру із собою електрочайник на 12 вольт. Як зупиняємося десь біля лісу, чаюємо. Правда, літр води цей чайник кип'ятить хвилин 10.
У багажнику Владислав Конончук завжди возить запчастини — лампи до фар, ліхтарів і поворотників, набір запобіжників, трос, механічний насос, противідкатні колодки, герметик. Бере також дроти для підкурювання, якщо доведеться підзаряджати акумулятор від іншого легковика.
— Машина старенька. Два роки тому по дорозі у Ялту дуже швидко закінчилося пальне. Виявилося, бак прогнив. Ми саме їхали Херсонською областю. По дорозі ні сіл, ні магазинів. Довелося відкрутити шуруп на ручці задніх дверей та вкрутити у дірку в бакові. Був би тоді герметик, можна було б щілину замазати.
Противідкатні колодки Владислав вистругав із дерева самотужки. Вони потрібні, щоб машина не котилася під час заміни колеса. В Криму використовував їх для паркування на підйомах.
У мандрівки бере також манжети до гальмівних циліндрів, пас до вентилятора, гальмівну рідину, тосол і мастило. Радить механічний насос, а не компресор.
— Мене компресор три роки тому підвів. Спустило колесо. Почав качати компересором, а він згорів через хвилину. Довелося їхати на напівспущеному колесі. Ножний насос накачує колеса швидше, ніж дешевий компресор. Якщо заб'ється якийсь шланг двигуна, механічним насосом його можна продути. Вожу із собою ще клей для лобового скла та тоненький, наче голка, напилок. Уже тричі на цій машині міняв скло. Двічі камінці попадали від вантажівок попереду. Одного разу сільські діти почали камінням кидатися й попали у скло. Щоб тріщина не йшла далі, я надфілем роблю невеликий отвір на краю щілини. Розширюю і заливаю клей. За 2 години можна рухатися далі.
Загалом Владислав Конончук бере у дорогу три десятки запчастин та пристроїв.
Що взяти у подорож
— запасне колесо;
— насос або компресор;
— ліхтар;
— буксирувальний трос;
— електродроти;
— противідкатні колодки;
— запасні лампи до фар, ліхтарів і поворотників;
— набір запобіжників;
— герметик;
— клей для скла та тонкий напилок;
— паси ГРМ і вентилятора;
— мастило для двигуна, дистильовану воду, гальмівну рідину;
— суміш для охолодження й омивач скла;
— сонцезахисні екрани під лобове та заднє скло;
— інвертор;
— навігатор;
— газовий балончик;
— подушки і плед для пасажирів;
— автохолодильник або термосумку
1 
1
Коментарі