Можна припустити, що репресований свого часу українським режимом Ніко Ланге в чомусь правий, коли каже: "Доля Юлії Тимошенко залежить від рішення Віктора Януковича".
Після повернення до Конституції 1996 року президент в моїй країні значно розширив свої повноваження. Враховуючи особистість Віктора Януковича, ці повноваження він вважає необмеженими. Свою владу – абсолютною. А себе – вершителем доль, царем та навіть – Богом.
За нормальною логікою, якщо на конкретну людину лягає персональна відповідальність за долю та розвиток країни, і слово цієї людини є вирішальним, ця людина повинна таку відповідальність щонайменше відчувати. Пам'ятаєте, як колись бізнесмен Володимир Довгань у рекламних роликах божився: "Я особисто відповідаю за якість своєї продукції!" У випадку з Януковичем мусило відбутися те ж саме. Тобто не треба шукати винних, не треба переводити стрілки. Адже рішення в Україні від жовтня 2010 року приймає особисто президент. Без нього, як кажуть, вода не посвятиться.
Проте сьогодні варто спробувати не припускатися подібних помилок. А саме: не говорити ніде й нікому про те, що Україна цілком та повністю залежить від того, з якої ноги встане Віктор Федорович Янукович.
По-перше, це неправда. І цю брехню повторюють хором не лише українська влада з українською опозицією, а й авторитетні в Європі й Америці люди та спільноти. А по-друге, з дня на день ретранслюючи цю брехню, і Україна, і світ ллють воду на млин самого Януковича. Цим самим підвищують його самооцінку. Адже не може бути так, аби думка про всемогутність Януковича не доходила до самого Януковича.
Я готовий погодитися: чинний президент моєї країни – неосвічена, не креативна, самозакохана та закомплексована людина. Проте це все зовсім не означає, що він – людина дурна. Просто внутрішній світ Януковича повністю відображений на його позбавленій художнього та естетичного смаку резиденції в Межигір'ї. В найменшій мірі відповідає не просто реальному статусу голови держави, а й яскраво свідчить: Януковичу просто подобається бути президентом. Незалежно від того, президентом чого він є. У нашому випадку він поводить себе точно не як очільник країни, котра має тисячолітню історію та знаходиться на перетині культур та цивілізацій.
Отже, коли ми всі почнемо не просто говорити, що доля кожного з нас та цілої України прямо залежить від Януковича – це ще півбіди. Не надто велика біда і в тому, що ми в це повіримо. Значно серйозніше горе спіткає нас та весь цивілізований світ тоді, коли у свою всемогутність завдяки Ніко Ланге, його однодумцям та всім нам повірить сам Віктор Федорович. Ось за таких умов цивілізаційний вибір України справді опиниться під загрозою.
Насправді грамотніші за мене історики, політологи та політичні аналітики напевне зі мною погодяться: попередники Януковича на посаді президента України були самостійнішими фігурами. Навіть із урахуванням усіх можливих та відомих на загал нюансів. Леонід Кравчук погодився на дострокові президентські вибори під фактичним тиском страйкуючих шахтарів, тобто – вулиці. Чим довів пряму залежність президента від загальної ситуації в країні, чого Янукович не здатен зробити ніколи. Леонід Кучма, за свідченнями численних очевидців, слухав усіх доброзичливців, проте тримався на рівній відстані від усіх груп впливу. І був спроможний приймати самостійні рішення, адже вища освіта Леоніда Даниловича – не документ "проффесора". Можна багато й справедливо нарікати на Віктора Ющенка, проте всі його численні помилки – власні "косяки" Віктора Андрійовича.
Натомість навіть вірна своєму президентові Ганна Герман чесно визнала: Януковичу не вигідна ситуація, котра склалася довкола арешту й засудження Тимошенко й Луценка. Тим самим Герман підтверджує: президент цілої країни свідомо приймає рішення, котрі йому особисто не вигідні та шкодять його персональним стосункам із лідерами цивілізованого світу. Значить, Янукович або не керується логікою та здоровим глуздом, або взагалі нічого не вирішує сам. Дослухаючись лише до так званих "груп впливу".
Ще одне свідчення несамостійності фігури Януковича – неможливість президентським рішенням звільнити з посади міністра освіти й науки Дмитра Табачника. Напевне Янукович не раз чув: ця людина на своїй посаді та своєю діяльністю дискредитує його, президента, особисто. Тим не менше там, де справді вольова, авторитетна, державна й впливова людина навіть не допустила б в своє ближнє коло таких, як Табачник чи, скажімо, Колесніченко, президент Янукович робить вигляд, наче нічого не відбувається.
Нарешті, яскравий приклад несамостійності Віктора Федоровича як політичної фігури – заява про те, що країною керують члени родини президента та наближені до неї. Людина, котра справді здатна щось вирішити самостійно, впевнена в собі. А значить, оточує себе здебільшого фахівцями. Тоді як Віктор Федорович саме через власну невпевненість наблизив до себе насамперед відданих та вірнопідданих.
Лишається тепер добре подумати та вирішити: чи варто справді вважати Януковича особою, рівною в Україні до Бога? Якщо він, маючи абсолютну владу, не здатен використати її навіть для підняття персонального рейтингу, прийняти якесь вікопомне рішення цей президент теж навряд чи здатен самостійно. Тому давати йому підставу підніматися у власних очах навряд чи варто.
2 
1
Коментарі
6