СССР – это вечно поджатые пальцы в тесной обуви и брак за прописку

Слово "комфорт" было в Советском Союзе иностранным

Якось останнім часом звідусюди полізли згадки про СРСР. Виявляється, майже третина українців за ним шкодує (цікаво б глянути методику опитування!). І в якомусь обговоренні зачепилась оком за фразу, яка мене буквально збила з ніг: "В СРСР було дуже комфортно жити тим, хто...", - далі йшла критична частина, але я підвисла на цьому місці.

В СРСР. Комфортно. (Повторила собі 3 рази, поки заспокоїлась).

Ось це - головна вина нашого покоління: ми не передали наступному свій досвід дорослого життя в 1970-80-ті так, щоб ви, любі діти, чітко й назавжди засвоїли елементарну річ: слова "СРСР" і "комфортно" в принципі не можуть стояти поруч. Слово "комфорт" було в СРСР іноземним. Якщо коротко, то СРСР - це абсолютний (як у фізиці "абсолютний нуль") антикомфорт.

Слова "СРСР" і "комфортно" в принципі не можуть стояти поруч

Звісно, матеріально там по-різному жилося в різних стратах, класах і кастах, але от "комфортно" - вибачте, нікому, навіть членам правлячих номенклатурних кланів! (І це не про споконвічне людське "один плаче, що рідка юшка, а другий, що рідкі коралі", а про життя в хронічному страху перед утратою привілеїв: адже своєї власності в рад. еліт не було, зняли з посади - от і нема ні дачі, ні шофера, ні жінці дублянки з розподільника, і психологічно це було ой як некомфортно, роками жити з такою сокирою в голові! Ну а про посполитих, сиріч, по-тодішньому, "трудящих", годі й казати...)

Чому сьогодні це доводиться пояснювати? Тому, що чверть віку рашистська пропаґанда завалювала масову свідомість "СРСР-ом в пазітівчіках" (мемах). І це працює. Ви можете скільки завгодно доводити опонентові, що "самый вкусный в мире советский пломбир" був огидний і після сьогоднішніх "Моржо" чи "Хрещатика" ваш опонент відпльовувався б від нього півдня, лиш лизнувши, - але адресована вашій "внутрішній дитині" склейка "СРСР = морозиво" (кому смачне, кому несмачне - ну, таке діло, смаки різні) вже відбулася, "позитив зайшов". А це тільки один з мемів, під якими нам намагаються продати країну, котрої ніколи не існувало.

"Самый вкусный в мире советский пломбир" - це тільки один з мемів, під якими нам намагаються продати країну, котрої ніколи не існувало

Тимчасом, меми, з якими найперше мав би асоціюватися СРСР, мусили бути зовсім інші. Головна тілесна пам'ять індивіда про ту країну - рухова, кінетична. Це пам'ять скорчености, втиснутости тебе в щось незручне й непристосоване на людську мірку - від одежі до колони на параді, від транспорту до житла, і т.д. (і на тонкому плані - пханого тобі в голову - те саме). Скаржитись, що тобі "незручно" ("дискомфортно", по-нинішньому), означало "випендрюватись", відповіді були з блатного фольклору - "неудобно штаны через голову надевать", "неудобно на потолке спать". Не подобається тобі Країна Спадаючих Колготок? Та ти скажи спасибі, мажореня, що в тебе в 1960-ті були колготки, ми в цей час іще панчохи на круглих резинках носили...

Так нас відучили - і ми "не скаржились". І дітям своїм теж не скаржились, - от вони нічого й не знають.

Ось нашвидку, на коліні, кілька потенційних "мемів про СРСР", що першими спали мені на гадку. Кожен можна "розгорнути" в окремий нарис, і кожен, на відміну від "вкусного мороженого" і "добрих мультіков", буде правдою й опече при доторку живим м'ясом, - а я навіть непевна, наскільки вони зрозумілі "тим, хто там не був":

1. СРСР - це раз на місяць садна в промежині від засохлої вати (це для дівчаток: спитайте в мам, вони вам пояснять!);

2. СРСР - це вічно-підібгані пальці в тісному взутті (агов, ровесники, а слабо нам зафлешмобити фоточки своїх тепер, у 50+, мозолів на ногах, нажитих купленими у фарци/вистояними в 5-годинних чергах імпортними черевиками, які "ах, от би на пів номера менші! - нічого, вони розносяться!" - і так все "детство-отрочество-юность", а тепер уже пізно, кріогеном не випалиш?..)

СРСР - це вічно-підібгані пальці в тісному взутті

3. СРСР - це шлюб за прописку (трошки про це є в "Польових дослідженнях", де історія Дарки, а більш якось ніде не читала. Чому? Адже це чи не на кожному курсі перед випуском було, були й люди, які цим заробляли, як і заявами до ЗАГСу за "ліфчик на косточках" - о, це на ще один мем тягне! - чого мовчимо?)

А вже тема прописки тягне за собою славнозвісний "квартирный вопрос" таким, свят-свят-свят, чумовим шлейфом, що тут мене перемкнуло, наринули спогади, навіть сльоза за кількома знайомими, "за квартиру" покладеними чоловічими життями, і я зрозуміла, що далі згадувати не хочу - хай якось іншим разом.

Оригінал

Если вы заметили ошибку в тексте, выделите ее мышкой и нажмите комбинацию клавиш Alt+A
Комментировать
Поделиться:

Комментарии

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Наші автори
Виктор Чумак Юрист, бывший заместитель генпрокурора
Андрей Римарук Ветеран, работник фонда "Повернись живим"
Остап Украинец Писатель, переводчик
Максим Кияк Эксперт Совета внешней политики "Украинская призма"
Тарас Чмут Председатель правления "Украинского милитарного центра"
Погода