СРСР – це вічно підібгані пальці в тісному взутті й шлюб за прописку

Слово "комфорт" було в Радянському Союзі іноземним

Якось останнім часом звідусюди полізли згадки про СРСР. Виявляється, майже третина українців за ним шкодує (цікаво б глянути методику опитування!). І в якомусь обговоренні зачепилась оком за фразу, яка мене буквально збила з ніг: "В СРСР було дуже комфортно жити тим, хто...", - далі йшла критична частина, але я підвисла на цьому місці.

В СРСР. Комфортно. (Повторила собі 3 рази, поки заспокоїлась).

Ось це - головна вина нашого покоління: ми не передали наступному свій досвід дорослого життя в 1970-80-ті так, щоб ви, любі діти, чітко й назавжди засвоїли елементарну річ: слова "СРСР" і "комфортно" в принципі не можуть стояти поруч. Слово "комфорт" було в СРСР іноземним. Якщо коротко, то СРСР - це абсолютний (як у фізиці "абсолютний нуль") антикомфорт.

Слова "СРСР" і "комфортно" в принципі не можуть стояти поруч

Звісно, матеріально там по-різному жилося в різних стратах, класах і кастах, але от "комфортно" - вибачте, нікому, навіть членам правлячих номенклатурних кланів! (І це не про споконвічне людське "один плаче, що рідка юшка, а другий, що рідкі коралі", а про життя в хронічному страху перед утратою привілеїв: адже своєї власності в рад. еліт не було, зняли з посади - от і нема ні дачі, ні шофера, ні жінці дублянки з розподільника, і психологічно це було ой як некомфортно, роками жити з такою сокирою в голові! Ну а про посполитих, сиріч, по-тодішньому, "трудящих", годі й казати...)

Чому сьогодні це доводиться пояснювати? Тому, що чверть віку рашистська пропаґанда завалювала масову свідомість "СРСР-ом в пазітівчіках" (мемах). І це працює. Ви можете скільки завгодно доводити опонентові, що "самый вкусный в мире советский пломбир" був огидний і після сьогоднішніх "Моржо" чи "Хрещатика" ваш опонент відпльовувався б від нього півдня, лиш лизнувши, - але адресована вашій "внутрішній дитині" склейка "СРСР = морозиво" (кому смачне, кому несмачне - ну, таке діло, смаки різні) вже відбулася, "позитив зайшов". А це тільки один з мемів, під якими нам намагаються продати країну, котрої ніколи не існувало.

"Самый вкусный в мире советский пломбир" - це тільки один з мемів, під якими нам намагаються продати країну, котрої ніколи не існувало

Тимчасом, меми, з якими найперше мав би асоціюватися СРСР, мусили бути зовсім інші. Головна тілесна пам'ять індивіда про ту країну - рухова, кінетична. Це пам'ять скорчености, втиснутости тебе в щось незручне й непристосоване на людську мірку - від одежі до колони на параді, від транспорту до житла, і т.д. (і на тонкому плані - пханого тобі в голову - те саме). Скаржитись, що тобі "незручно" ("дискомфортно", по-нинішньому), означало "випендрюватись", відповіді були з блатного фольклору - "неудобно штаны через голову надевать", "неудобно на потолке спать". Не подобається тобі Країна Спадаючих Колготок? Та ти скажи спасибі, мажореня, що в тебе в 1960-ті були колготки, ми в цей час іще панчохи на круглих резинках носили...

Так нас відучили - і ми "не скаржились". І дітям своїм теж не скаржились, - от вони нічого й не знають.

Ось нашвидку, на коліні, кілька потенційних "мемів про СРСР", що першими спали мені на гадку. Кожен можна "розгорнути" в окремий нарис, і кожен, на відміну від "вкусного мороженого" і "добрих мультіков", буде правдою й опече при доторку живим м'ясом, - а я навіть непевна, наскільки вони зрозумілі "тим, хто там не був":

1. СРСР - це раз на місяць садна в промежині від засохлої вати (це для дівчаток: спитайте в мам, вони вам пояснять!);

2. СРСР - це вічно-підібгані пальці в тісному взутті (агов, ровесники, а слабо нам зафлешмобити фоточки своїх тепер, у 50+, мозолів на ногах, нажитих купленими у фарци/вистояними в 5-годинних чергах імпортними черевиками, які "ах, от би на пів номера менші! - нічого, вони розносяться!" - і так все "детство-отрочество-юность", а тепер уже пізно, кріогеном не випалиш?..)

СРСР - це вічно-підібгані пальці в тісному взутті

3. СРСР - це шлюб за прописку (трошки про це є в "Польових дослідженнях", де історія Дарки, а більш якось ніде не читала. Чому? Адже це чи не на кожному курсі перед випуском було, були й люди, які цим заробляли, як і заявами до ЗАГСу за "ліфчик на косточках" - о, це на ще один мем тягне! - чого мовчимо?)

А вже тема прописки тягне за собою славнозвісний "квартирный вопрос" таким, свят-свят-свят, чумовим шлейфом, що тут мене перемкнуло, наринули спогади, навіть сльоза за кількома знайомими, "за квартиру" покладеними чоловічими життями, і я зрозуміла, що далі згадувати не хочу - хай якось іншим разом.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Девід Кларк Аналітик, колишній спеціальний радник по Європі в МЗС Великої Британії
Андрій Андрушків Експерт з управління, виконавчий директор Центру спільних дій
Агія Загребельська Засновниця громадського проєкту "Ліга антитрасту"
Андерс Аслунд Американський економіст
Андреас Умланд Cтарший експерт Українського інституту майбутнього