Зеленский разрешил гадить в Черное море без ограничений

Показушность и показуха уверенно становятся главным политическим приемом Банковой

Що ж, картина увиразнилася. Навіть, я сказав би, гранично. Щодо нашої країни вкотре вирішили застосувати перевірену в попередні часи модель тандема.

Про який тандем ідеться? Про той самий: президент країни і шеф його адміністрації (нині перейменованої на офіс, хоч колись уже був і секретаріят).

Модель же цього тандема, нині знову застосовувана спеціяльно для нас, у найзагальніших рисах така. Президент – хороший, "рівновіддалений" і справедливий, хоч і не без промахів та недоліків (а де ви бачили святих?!), арбітр. Шеф його офісу – очевидний негідник, мерзотник та брудний інтриґан. Саме його завданням є відтягувати (відсмоктувати) на себе весь негатив. Бути таким собі втіленням концентрованого й ледь не демонічного зла, на тлі якого президент – як їм здається – виглядатиме відносним добром. І так – аж до "моменту бажання", про який ми раптово почули вчора і який може колись настати, а може й ні.

Але чи пам'ятаєте ви ті попередні парування? Апофеозом був незабутній тандем Кучма – Медведчук, позбуватись якого довелося всім Майданом. У порівнянні з ним раніший тандем Кучма – Табачнік здається квіточками. Щось аналогічне вимальовувалося згодом у тандемі Ющенко – Балога, хоча з огляду на суб'єктивні чинники задалеко, дякувати Богу, не заходило.

Нині маємо тандем Зеленський – Богдан. Завжди удвох, завжди поруч. І навіть у хвилі Чорного моря голова президентського офісу занурюється слідом за своїм начальником. Слово "занурюється" в цьому судженні, як зараз побачимо, ключове. Занурюватись-бо можна в різного типу і складу субстанції.

Попри досить-таки щільну масу т. зв. нецензурної лексики, я наполегливо рекомендував би вам проглянути ось цей відеоблоґ.

У ньому є передусім те, про що наші найвільніші на світі медіа вирішили за краще промовчати. Але мовчати про таке, на моє глибоке переконання, не можна, бо це проблема, яка без перебільшення колись накриє з головою всіх нас. І це "колись", до речі, не таке вже й далеке.

Заощаджувати на очисних системах за Союзу (як і за царської Росії) було явищем не просто дуже поширеним, а повсюдним. Це вам не давній Рим, а трохи інша цивілізація. Нині в цьому сенсі мало що змінилось. Як і, зрештою, безліч інших речей. Вкопали каналізаційну трубу на тридцять метрів – і добре. Всі нечистоти спливають до найближчої водойми, бажано природної. І що більша вона, то краще для каналізації. Максимально пощастило тим, хто живе біля найбільшої в Україні природної водойми – Чорного моря. Наприклад, одеситам. І якщо в умовному Франківську труба у тридцять метрів, то в Одесі – як мінімум сімдесят. Але й відходів у рази більше. Бо ж не лише місто – ще й порт.

Свій недавній одеський візит преЗе!дент ознаменував указом про – увага! – припинення перевірок суден і Одеського морського порту на дотримання екологічних норм. Іншими словами: Забороняю дотримуватись, вимагаю не дотримуватись! А ще іншими: Гидити в Чорне море дозволяється без обмежень! Ідеться поки що про найближчі два місяці, проте щось мені підказує, що відтак той указ пролонґують. Отакий він ліберальний, цей преЗе!дент. Навіть неоліберальний, можна сказати – принаймні у всьому, що стосується лайна й загиджування.

Після такого указу читаю вже не без трепету іншу новину: Зеленський зобов'язав Кабінет Міністрів протягом двох місяців затвердити Державну програму розвитку реґіону Українських Карпат на 2020–2022 рр. з урахуванням Концепції розвитку гірських територій. Тобто щось на зразок "покращення Карпат уже сьогодні". Погодьтеся, звучить досить загрозливо. І скільки ще буковелів доведеться витримати нашим горам у зв'язку з такою програмою? Та й чи витримають наші Карпати аж таке покращення?

Але назад до Одеси.

"Ніхто ж не постраждає від цього за два місяці", – обнадіює преЗе!дент.

"Крім дельфінів і екології", – відповідають ненависні йому бюрократи з Держінспекції.

"Крім потенційних відпочивальників і мешканців міста", – гуде Фейсбук.

"Море й так брудне", – не хоче здаватися преЗе!дент і показово, супроводжуваний шефом офісу, занурюється у чорноморські води (чи що вже там замість них?) на пляжі Ланжерон.

Я написав "показово" – й це також має ключове значення. Показушність і показуха впевнено стають головним політичним прийомом Банкової.

Не президентська, звісно, справа знати про те, як регулярно і щільно кораблі скидатимуть у порту свої технічні відходи та продукти, сказати б, життєдіяльності. Або як близько від місця преЗе!дентського купання розташовані труби з міськими каналізаційними стоками. Мине зовсім небагато часу – й напередодні його наступного візиту і цей пляж, і все морське дно при ньому перебуватимуть під пильним оком охорони й водолазів. Така вже еволюція кожного президента в цій країні, де від любові до ненависті воістину навіть не крок і навіть не пів.

Поки що ж йому йдеться лише про те, як зняти ще одне відео. Щоб лайкали і любили ще більше. І заради цього він заходить у Чорне море, а потім і виходить з нього. І шеф офісу, як кажуть, іже з ним. Але стійкий запах лайна, який супроводжував їхні тандемні особи протягом усієї виборчої кампанії, починає згущуватись і вже здається різкішим.

Публикуется на языке оригинала, с разрешения издания "Збруч"