Высоцкий, Ивасюк и КГБ

Неоколониальная политика Кремля не изменилась

Ов, який я, виявляється, холівар пропустила за своїми "римськими канікулами" та польськими страстями! (див. лінк на підсумкову статтю Антона Санченка).

Але мені не "байдуже" - мені сумно: що сотні тисяч моїх співвітчизників і далі живуть хай уже й не за "залізною", але все ще за "скляною" завісою (інформаційною). Пижикові шапки і "коври в рассрочку" цінностями вже, нівроку, не вважають - а от їхній нематеріальний еквівалент, пізньорадянську "ерзац-культуру закритої країни" - і досі тримають дбайливо загорненою "проти молі" в спеціальну торбинку в голові: оце й є те, про що я кажу - "Україну було поставлено на паузу" (культурно - на позначку "1970-ті").

І, так, це війна: це не "само так зробилося" - це "зробили".

Так що в мене один тільки комент, наразі: здивувало питання автора - чому в 1970-80-ті "українські оператори ЕОМ набивали на перфокартах "Майстра і Маргариту" Булгакова, а не, скажімо, "Місто" Підмогильного?" (с)

Пане Антоне, змилуйтеся - та тому, що "МіМ" був дефіцитом, а "Місто" - криміналом! ("Почувствуйте разницу"!(с))

За Підмогильного (як і за всю укр. культуру "поза програмою") світив реальний строк (за "укр-бурж-націоналізм"), і не в міру допитливі читачі його й одержували - а "никто не хотел умирать"! (На моїй пам'яті десь у 1983 р. з філософського ф-ту КДУ було виключено студентку Тетяну М. за те, що прочитала "Зоряний корсар" і написала листа Берднику (!), - якщо знайдете в історії СРСР студента, виключеного за те, що написав листа Стругацьким, не забудьте повідомити!).

Або ще простіше, і пора це ясно усвідомити: з російської культури в брежнєвську добу "поза закон" виносилося тільки те, що прямо ставило під сумнів леґітимність чинної влади (і тому Висоцький - так, а Ґаліч - ні, Булгаков - так, а Домбровський - і досі ні, і т.д.: і взагалі та - мелькнуло в когось гарне формулювання - "фронда пізньобрежнєвської фарци під гебешною кришею" (с), яку блискуче втілював "московський плейбой" Висоцький, це була "зверху вниз" спущена мода - "від Андропова" в ширнармаси).

В української підрадянської культури було "стратегічне призначення" - вона мала перш за все демонструвати культурну неповноцінність українців "без благотворного впливу великої російської культури"

В української ж підрадянської культури було зовсім інше "стратегічне призначення" - вона мала перш за все демонструвати культурну неповноцінність українців "без благотворного впливу великої російської культури" (с). І тому "поза закон" (аж до сокирою по голові, для особливо впертих, уключно) у нас виносилося, дослівно, ВСЕ, що могло зародити в публіки глибоко "антирадянську" (саме так!) думку про укр. культурну самостійність.

І, з свого погляду, КҐБ мав абсолютну рацію: "русский рок" справді імперію укріпляв, український - справді, руйнував. Саме тому нам було дозволено співати Макаревіча й Ґрєбєнщікова - а Івасюка було вбито, справу про вбивство передано до військової прокуратури аж у 2015 р. (!), і досі вона лежить під сукном (!!!).

І те, що всім пофіґ, мене ані разу не радує: це означає, що КҐБ (чи, тепер уже - ФСБ) і досі "має рацію". Їхня робота як була, так і лишається - перемелювати українців на "новую историческую общность людей - адиннарот" (хто впізнав контамінацію, той молодець), їхнє завдання - зробити так, щоб кожна умовна, біп-біп, "пижикова шапка", незалежно од поколіннєвої приналежности, гріла "общее культурное пространство" до приходу російських військ, сама того не розуміючи, - і при тому щиро вважала себе "продвинутой" і "свободной от националистических предрассудков".

Під цим оглядом у неоколоніальній політиці Кремля порівняно з добою Андропова геть нічого не змінилося.

І тому на "байдужість" - як на мене, таки ще рано: we can't yet afford that.

Оригінал