Ексклюзивы
четверг, 24 сентября 2015 16:43
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Залізна Лавка

Повернутись туди, де ти вже ніколи не можеш опинитися, не вдається спеціально, бо там ніби така стіна, де ніяк не намацуються двері. Але це може статися легко і само собою, зовсім ненароком, і в таких місцях, про які нізащо й не подумав би, що оце тут і є потрібний тобі вхід. От, наприклад, заходиш у магазин типу "Все для дому" по якусь дрібницю й попутно питаєш, а що то у вас таке в тих зелених балончиках. А вони пояснюють, що то ж и д к і є г в о з д і або ще щось неймовірне й добре придумане. І кажеш собі: Господи, чого тільки на світі тепер нема, а де ж воно все було раніше?

І от саме в цей момент ти ввійшов туди, куди не потрапиш просто так, туди, де ти жив колись — у світі, зліпленому здебільшого з глини, соломи й лози. І тебе охоплює теплий жаль і ніжність до твоїх батьків і всіх інших людей, причетних до того вже зниклого світу, в якому все оце, що можна купити тепер, навіть не уявлялось. Там усе було набагато бідніше й простіше. Коло нашої старої школи над шляхом стояла Залізна Лавка — магазинчик, де торгував батько мого однокласника Васі Головатенка. Там продавалося все те, через що той магазинчик і звався Залізною Лавкою: різнокаліберні гвіздки, ланцюги для корів, собак чи колодязів, відра — оцинковані чи емальовані, а окрім того ще фарба, оліфа й замазка для вікон, жовта пахуча сириця для кінської упряжі та й більш нібито нічого. Такий собі набір невигадливої розкоші для людей простих і серйозних.

В процесі цього пригадування є коротка мить, коли тобі дуже хочеться розказати тим давнім людям про ж и д к і є г в о з д і та всякі інші чудеса, яких їм не дано побачити. Це бажання наївне, але дуже гарне, бо й тобі самому в цю мить буває ненадовго подаровано те, чого ти вже не можеш бачити.

Сейчас вы читаете новость «Залізна Лавка». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Погода