Працюючи над книгою "Газовий детектив" про кримінальну справу Юлії Тимошенко, я зіштовхнувся з нестачею публічної інформації. Точніше, повної та об'єктивної інформації.
На Заході прийнято публікувати стенограми гучних судових процесів. Цей звичай давній, він практикувався у царській Росії і навіть під час сталінських процесів над "ворогами народу". Однак зараз, коли судять Юлію Тимошенко, нікому не спадає на думку публікувати хоча б скорочені стенограми.
Складається враження, що навіть такий резонансний процес жоден засіб масової інформації не висвітлює системно, документально. Інформативність підміняється сенсаційністю та скандальністю. Транслюються плутані та нещирі заяви політиків, однак публіка не має повної картини подій. Не дивно, що суспільство переконане у політичному характері "справи Тимошенко".
Висвітлення процесу схоже на те, якщо б замість трансляції футбольного матчу із кваліфікованим коментарем якийсь божевільний продюсер півтори години показував би в прямому ефірі, що кричать фани на трибунах.
Перші дні в прямому ефірі показували боротьбу судді Кірєєва з підсудною, яка відмовлялася вставати та звертатись до нього "ваша честь". Важко повірити, що ця комедія була справді необхідною для відправлення правосуддя. Потім, коли справу почали розглядати по суті –якраз після початку проголошення обвинувального висновку – пан суддя пряму трансляцію заборонив. І навіть запис того фрагменту обвинувачення, що прозвучав перед телекамерами, у інтернеті неможливо знайти.
Покази свідків ми дізнаємося з маленьких фрагментів у новинах – як правило, з чітким політичним забарвленням.
Аудіозаписи судових засідань, які публікують прихильники БЮТ (без анотацій, я вже не кажу про розшифровку), занадто фрагментарні. Із зрозумілих причин, про які яскраво написала Тетяна Монтян, серед них нема запису оголошення обвинувального висновку. Однак дивно, що цей документ не оприлюднила і Генеральна прокуратура України – попри зацікавленість багатьох вітчизняних та іноземних ЗМІ. Цей документ був оголошений у відкритому судовому засіданні, тому ніяк не може бути конфіденційним. Дивно також, чому захист Тимошенко досі не оприлюднив висновок експертизи КНДІСЕ, який вже представлявся суду як доказ незаконності порушення кримінальної справи.
Якщо навіть для підвищення авторитету правосуддя ніхто з держслужбовців пальцем не поворухнув, щоб опублікувати стенограму процесу Тимошенко, могли б хоч викласти в Інтернет журнал судового засідання та аудіозапис. Всі технічні можливості для цього є – на сайті Генеральної прокуратури України навіть відеозаписи іноді розміщуються.
Нема тільки політичної волі сказати всю правду, винести справу на суд громадськості. Не підміняти факти "білим шумом" пропаганди та гучних заяв. Не приховувати від людей інформацію, а відкрити доступ до документів, щоб кожен міг самостійно оцінити якість правосуддя.
Нашим прокурорам, суддям, адвокатам, а також політикам та журналістам слід було б більше поважати власний народ, право людей знати істину з першоджерел.
2 
1
Комментарии
18