– Учора з холодильника витягнув мінеральну воду. Назад поставити було ліньки, залишив на столику біля ліжка. Сьогодні всі свіжі напої були в холодильнику, лише мінералка стояла на столі. Офіціант подумав, що я не люблю охолодженої, – розповідає по Skype брат Костя.
Він п'ять років працює програмістом. На місяць поїхав у відрядження до Південної Кореї. Дивується, що місцеві водії на вулицях залишають дорогущі автівки з незачиненими дверцятами, клієнти не замикають на ключ дверей номера, коли виходять із готелю.
У нас майже нульовий рівень злочинності
– У Кореї майже нульовий рівень злочинності. Для нас крадії – така сама дивина, розумієш, – колега не знав, як пояснити братові, – наче побачити 100-кілограмову балерину.
Раптом у офісі з кишень працівників почали зникати гроші. Ті запанікували, одразу встановили відеокамеру. На записі видно, як програміст із Індії під час обідньої перерви лазить по кишенях. У той же день його звільнили й депортували на батьківщину.
Повернувшись до Львова, Костя каже, що ще в аеропорту "Бориспіль" відчув, що вдома. У готелі треба було перебути ніч. При поселенні неправильно заповнив анкету. Адміністратор накинулася так, ніби попросився до неї додому. Доки з'ясовував, що не так, йому почистили кишені.
Корейські колеги напрошуються в гості. Брат радий їх прийняти. Тільки не знає, як пояснити, що український балет їм не по зубах.
1 
1
Комментарии
18