Насильство влади спровокувало масовий протест епічного масштабу. Однак, нездатність лідерів використати енергію мас зводить нанівець порив мільйонів. Правляча верхівка, відчувши, що загроза розгрому минула, плює на народний протест і переходить у наступ. Починаються репресії. А люд позбавлений дієвого механізму захисту своїх прав. Мирний протест малоефективний, силовий сценарій неприйнятний. Потрібен план дій, якому немає протидії.
У державі олігархів, казнокрадів і корупціонерів у нас немає майбутнього. Без зміни влади неможлива трансформація країни від корумпованої олігархічної автократії до нормальної демократії. Як варіант пропоную план ненасильницької конституційної зміни влади, на який режим не зможе дати симетричної відповіді. Його правова основа закладена в Конституції. П'ята стаття Основного Закону надає народу, як єдиному джерелу влади, виключне право на свій розсуд здійснювати владу безпосередньо або через органи державної влади та місцевого самоврядування. Аби взяти владу у свої руки і перейти до безпосереднього правління йому (народу) не потрібно ніяких підстав. Достатньо його колективної волі. А в даному випадку для зміни влади є більш ніж вагома причина. Вона (влада) силами своїх незаконних каральних загонів (беркуту) вчинила насильницький злочин проти народу.
Для відставки вищого державного керівництва достатньо зібрати всенародне виборче віче і заявити про свою волю. Це і буде реальне народовладдя. Власне, то є питомо український спосіб зміни влади. Майже аналогічна демократична процедура існувала в часи козаччини. Козаки, зібравшись на січовому майдані, підкидали шапки і.., гетьман вже не гетьман. Символічно... У нас на головному майдані країни якраз січ іде...
В нинішній патовій ситуації такий механізм зміни влади – універсальний спосіб зрушення ситуації з мертвої точки. Тим паче, що народні віча тепер відбуваються щонеділі. Першого грудня зійшлося півтора мільйони. У той момент на майдані Незалежності знаходився кожний тридцятий українець. Більш ніж достатньо представницьке зібрання, аби репрезентувати волю народу. Загальнонаціональне віче можна організувати найближчим часом. Народ прийде. Чим довше ця влада тримається, тим палкіше людність горить бажанням списати її в утиль. Варто оголосити про народний імпічмент, як на таке віче ринуться мільйони. Гріх не скористатися шансом й не винести владі громадянський вирок.
Хто не має змоги прибути в столицю, хай організовують віча на місцях. Вибирають делегатів, дають їм громадський наказ і ті їдуть у столицю на загальнонаціональне віче. Діє той же принцип, що й на виборах; хто не бере участі у народному волевиявленні погоджується з вибором тих, хто бере. Таким чином, у Києві зберуться представники народу й спільно вирішать долю влади.
Немає жодних сумнівів, що всенародне віче відправить у відставку діючу владу. Натомість призначить нову – перехідну, завданням якої стане забезпечення конституційного ладу в країні на період позачергових виборів, аж до вступу у повноваження новообраних Президента, ВР і місцевих рад.
Ясно, що правляча верхівка не визнає народний імпічмент і буде всіма способами нівелювати його значення. Іншого від можновладців годі й сподіватися. Вони рахуються тільки з силою. А народний імпічмент – сила! Режим позбавляється легітимності. І цього вже нічим не заперечити. Це суттєво вплине на атмосферу в країні та довкола неї і каталізує процес відлучення правлячого клану від влади. Перед кожним чиновником, кожним силовиком постане дилема: кому підпорядкуватися? Купці заплямованих кров'ю дітей політиканів, час яких спливає, чи волі народу? Почнеться перехід державних інституцій у підпорядкування перехідного уряду народної довіри. Виникне нова політична реальність. В її системі координат зміна влади невідворотна. Владна верхівка опиняється у ситуації цугцвангу. Спроби втриматись при владі всупереч волі народу виглядатимуть явною узурпацією. Так каже Конституція. За цих умов кліка об'єктивно не зможе утримувати владу тривалий час.
В цій ситуації першочерговим завданням перехідного уряду і всього народу стане недопущення громадянського конфлікту. Не потрібно ніяких блокувань владних установ, ніяких протистоянь. Виключно мирні зібрання та креатині акції. Пацифістський характер протесту повністю позбавляє владу підстав для застосування сили.
Наскільки реальний такий сценарій? Все залежатиме від громадянської активності мас. Ідея сильна. План її реалізації сирий і потребує шліфовки. Шукайте в ньому вразливі місця, пропонуйте альтернативи. Ніщо так не вдосконалює ідею, як погляд з боку. Колективний розум – колосальна сила. Думаймо разом. Є над чим. Інакше, знову подумають за нас.
1 
1
Комментарии
8